— Та що вже тут поробиш? Будуватися треба! У нас із мамою замала хата…
Дощі минули, і в перший сонячний день Таня прийшла сама, без Олі.
— А можна мені у вас якусь книгу почитати…
— У мене, Таню, такі книжки, що тобі буде нецікаво.
— А чому?
— Та от сама подивись, — підвів дівчину до свого письмового столу в північному кабінеті. Вибирай! Що тобі?
Таня дивилась на двотомники Ніцше й Бекона та на «Безсмертя» Кундери. Євген знав, що існують міські вундеркінди, які читають щось подібне ще в шкільному віці. Він трохи заздрив їм, бо сам у шкільні роки читав і усвідомлював «Червоне й чорне», прочитав «Catcher in the Rye» в оригіналі, читав і перечитував «Майстра і Маргариту» та багато всього іншого, але Ніцше в його шкільні роки просто не було! А цікаво, чи подужав би він його тоді? Також Євген знав, що в київських університетах іноді траплялися просунуті хлопці й дівчата з села, які також усе це успішно перетравлюють. Але тут не той випадок. Таня довго роздивлялась ті книжки, а потім сказала:
— А я також принесла вам щось почитати!
І дістала з сумочки на плечі арлекінівський «покет» із серії чи то «Велика пристрасть», чи то «Зачаровані коханням» і простягла йому. Ах, Боже мій! Ей рано нравились романы. Але ж у класичному російському сюжеті все-таки фігурували і Річардсон, і Руссо! Бог його знає, хто такий той Річардсон, а Руссо — то все-таки Руссо. Хоча скидається на те, що класична панночка читала великого просвітника винятково як наратив. А тут взагалі якась Hopа Робертс чи Беатриса Смол. Лада робила огляд цієї літератури для малограмотних дівчат, мовляв, таке читання не лише закріплює їхню малограмотність, а й орієнтує їх на традиційний розподіл тендерних ролей.
— Візьміть, візьміть, — наполягала Таня.
— Таню, я це читав, — невміло збрехав він.
Тоді в Тані вмить виникло бажання обговорити зі старшим другом книгу, яка справила на неї таке враження.
— А правда, Сьюзен — молодець?
— Надзвичайна молодець, — погодився Євген. — Таке вчинити!
— А що ж вона вчинила? — лукаво спитала Таня.
— Як що? Одружила на собі Роберта!
— Ой, та все було зовсім не так! Ви не читали цієї книги! Ось почитайте, почитайте! Вам це буде дуже корисно!
Євгенові стало зле. В настирливих манерах наївної Тані проглядали замашки старших ірівчанок, які постійно поривалися напоїти його своїм паскудним молоком, тож він відповів трохи різко:
— Дорога Таню! Я дуже зайнятий! Я пишу дисертацію! У мене немає часу на дівчачі книжки!
— Ну, вибачте… Я гадала, вам буде цікаво почитати, як Сьюзен закінчила університет, і тільки тоді Джордж покохав її…
Ах, он воно що! Не все так просто! Вже й на сторінки арлекінівських романів потрапляють нові ідеї! А личко Тані зробилося таким журним, що він вмить кинувся виправляти ситуацію.
— Дякую, Таню, Послухай мене! Чому ти звертаєшся до мене на ви? Я тобі вчитель у школі? Ми ж друзі, правда?
Дитяче личко Тані лишалося убивчо смутним, тож він просто не міг цього стерпіти. Треба було робити щось радикальніше. І він згадав недавні розповіді Володі про кобів та ірів.
— Таню, ти казала, що ви з сестрою ходили до Кобівки ворожити.
— Так! — повеселішала Таня. — А вам також треба?
— Розумієш, Таню, я розлучився з дружиною, вона сама не схотіла зі мною жити. Вона народила сина.
— Але ж він не ваш? — Боже, і ця малолітка в курсі.
— Але ж цього ніхто напевно не знає! Таню, ми ж домовились, ми на ти.
— Дем’янівна може тобі сказати. Аби тільки пустила нас до себе. Вона ж грошей не бере.
Євген згадав численні київські афіші тих літ, які агресивно закликали киян і гостей столиці на сеанси ворожок чи народних цілительок, яким під їхню ахінею надавалися великі концертні зали. Також згадав, як рік чи два тому зустрів на Хрещатику давню знайому зі свого ще доукраїнського життя, яка хвалилася, що працює ворожкою й добре заробляє, бо люди дурні. Чому б не робити гроші на людському ідіотизмі? Чи не той самий випадок Дем’янівна? А втім, чому б не прогулятися до сусідньої Кобівки, де він жодного разу не був? Кажуть, справжні ворожки і знахарки ніколи не беруть грошей. Зрештою, простолюду казки містять базові мітологічні структури. Аби лише був хист вирізнити їх у безладних оповідях некультурних селян. У сюжеті про ірів і кобів можна знайти безліч різноманітних нашарувань.