Корабель приречених: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— І судно, — жваво підхопив екселенц. — Воно мусить на весь світ продемонструвати нашу перевагу на морі. Тепер ми вирвемо в Північної Німеччини Блакитну океанську стрічку. Британський торговий флот матиме найбільше, найкраще, найшвидкохідніше і найсучасніше судно! — його світлі очі спалахнули. Екселенц був не лише екселенц, його превосходительство, але й акціонер компанії Вайт-Стар-Лайн. Він подався вперед. — Це судно мусить бути найшвидкохіднішим, сер Брюс. Поразка в змаганні не тільки підірвала б авторитет нації, але й завдала б серйозної шкоди компанії Вайт-Стар, а отже, і нам з вами. Я хочу, щоб ви, як президент компанії, ще раз, востаннє все добре продумали.

Сер Брюс навіть не поворухнувся. Він сидів, напівзаплющивши очі. Довгобразе обличчя його наче скам'яніло. Важко було зрозуміти, які думки ховалися за високим білим лобом, прорізаним двома глибокими зморшками. І тільки випещена рука, яка злегка тремтіла, коли він брав сигару, виказувала його хвилювання.

— Результати випробування судна перевершили всі наші сподівання. В мене немає ні найменшого сумніву в перемозі, — відповів сер Брюс.

Господар запалив сірник і дав прикурити Ісмею.

— Звичайно, звичайно… — Голос його був теплий і привітний.

Екселенц підвівся, підійшов до письмового стола і витяг з-під купи паперів тоненьку папку. Повернувшись до каміна, він злегка сперся на мармуровий карниз, вставив у око монокль і відкрив папку, на якій послужливий клерк розгонисто вивів слово «Титанік» — назву корабля, що вже цілий тиждень викликав гарячі суперечки і був причиною нечуваних спекуляцій.

Погляд Ісмея затримався на цьому слові, губи президента, здавалося, вимовляли назву корабля. «Титанік»! Те, що колись було його сміливою мрією, сьогодні здійснений факт, який принесе славу, почесті й мільйони йому, компанії і нації! Сер Брюс узяв келих вина і залпом спорожнив його.

— Безпека пасажирів, звичайно, повинна бути гарантована, шановний сер Брюс, — господар глянув на гостя, продовжуючи перегортати сторінки.

Ісмей самовдоволено посміхнувся.

— Двадцять водонепроникних перебірок з найкращої англійської сталі, подвійна обшивка судна, сучасні автоматичні пристосування по безпеці. Навіть діти знають, що це судно не може потонути. Чого ж боятися, екселенц?

Самовпевнений тон створював неприємне враження. Він вимагав заперечень, і екселенц нахмурився.

— Мені доповіли, що кількість рятувальних шлюпок дуже мала. Виходить, розкіш куплено ціною безпеки.

Господар постукав пальцем по папці і з викликом подивився на президента. Але в обличчі сера Брюса ніщо не змінилося.

— Інструкція — формальність, — сказав він. — Шлюпок в разі необхідності вистачить для тисячі восьмисот пасажирів першого й другого класів.

— Добре, але ж ще є щонайменше тисяча двісті пасажирів третього класу, а крім того, близько дев'ятисот чоловік команди!

— Для них на борту судна є достатня кількість рятувальних поясів.

— Ну, це ваша справа, сер Брюс. — Екселенц усе ще перегортав сторінки. — Питання про безпеку цікавить мене трохи в іншому аспекті. Давайте ще раз переглянемо попередні списки пасажирів. Я знайшов тут імена найвидатніших людей Америки і Європи: Астор з Нью-Йорка подорожуватиме разом з дружиною; майор Арчібальд Батт, ад'ютант президента США Тафта; містер Кавендиш з дружиною; відомий французький художник Поль Домерж; лорд і леді Дуфф-Гордон, що їхатимуть під прізвищем Морганів; Бенжамен Гупенхейм, відомий мультимільйонер; залізничний король Хейс з сім'єю; місіс Барбара Хорткліф, одна з найбагатших удів Америки; маркіз де-Ліоте; техасець містер Кеннеді з сім'єю, в руках якого зосереджена монополія на торгівлю бавовником у Сполучених Штатах; графиня Розес; містер Ротшільд з дружиною; сенатор Штраус з Нью-Йорка; Вандербільд; банкір Віденер та інші.

— В газетах пишуть, — зауважив Ісмей, — що на «Титаніку» збирається інтернаціональне товариство.

— Так, це правда. Воно буде представлене найвідповіднішим чином, як і личить такій події.

— «Таймс» зобов'язалася сплатити близько п'ятдесяти мільйонів доларів за право на інформацію з борту судна.

— Це нечувана сума.

— І все-таки ціна «Таймс» швидше занижена, ніж завищена.

— Можливо. Дивіться тільки, щоб ці мільйони пішли на користь. Неважко уявити собі, який галас зчинить «Таймс», коли на судні. щось трапиться. Мене турбує думка, як забезпечити охорону тих величезних цінностей, коштовних прикрас, грошей і всього іншого, що матимуть з собою на судні пасажири першого та другого класів. Під час подорожі коштовності не замикатимуться. Ними користуватимуться, їх триматимуть напохваті, щоб при нагоді виставити напоказ. Їх зберігатимуть в чемоданах, шафах, скриньках. І це на судні з таким великим екіпажем, з сотнями небагатих або й зовсім бідних пасажирів, про яких ніхто нічого не знає: звідки вони прийшли і куди їдуть… Яка небезпечна принада для багатьох, яка величезна відповідальність лежить на командному складі судна!

— Пасажирам третього класу заборонено вхід у приміщення першого й другого класів, а обслуговуючий персонал підібрано дуже старанно. Крім того, життя і майно знатних пасажирів охоронятиме достатня кількість агентів. Ми не хочемо скандалу і, як бачите, про все подумали…

— Про все подумали… — повторив екселенц. У куточках його рота промайнула іронічна посмішка. — Похвально! Але чи не можуть певні елементи, читаючи в газетах сенсаційне повідомлення про те, що на «Титаніку» збирається таке блискуче товариство, вбачати в цьому щасливий випадок, єдиний в своєму житті? Йдеться, звичайно, не про дрібних злодіїв, сер Брюс.

Він поклав папку на камін і вийняв з ока монокль.

Ісмей струсив попіл з ситари.

— Ви маєте на увазі удар, так би мовити, вищого класу? Пробачте, екселенц, але, на мій погляд, це все-таки занадто смілива думка, — відповів він.

— А коли така смілива думка, незважаючи ні на що, все ж у когось виникне?

— Тоді мої агенти викриють злочинця і перешкодять йому здійснити свої плани.