— Ви вірите в боже правосуддя, сер?
— Звичайно, за глибоким переконанням, — відповів Кашбарн.
— От бачиш, Еріх! — повчально сказала пані Бенгстрем своєму чоловікові. — Бери приклад з містера Кашбарна!
Інженер уже звик до натяків на свою безбожність. Він кивком голови підізвав стюарда і замовив ще пляшку вина.
Кашбарн глянув на годинник і хотів уже пройти в танцзал, коли до столу підійшов Лайтолдер і запросив Бетті танцювати. Вирячене око пана фон-Ромбаха з-під скельця монокля пильно дивилося на молоду пару.
— Я вдячна вам, містер Лайтолдер, що своїм запрошенням ви звільнили мене від присутності цього жахливого Ромбаха.
— Якщо хочете, міс Кашбарн, ми танцюватимемо весь час.
— Може, й хочу, — сказала вона сміючись.
— Я був би щасливий.
— Ви хочете пожертвувати собою заради мене?
— Тисячу разів, якщо я цього достойний.
— Ви говорите так усім дамам, з якими танцюєте сьогодні, пане офіцер?
— Я кажу це тільки вам, — заперечив він.
Вона відвела погляд і, збентежена, замовкла. Він ніяково посміхнувся.
— Це не фраза, міс Кашбарн. Я сказав би вам те саме ще в перший вечір, але ви нікуди не виходили.
— Може, це й краще, — прошепотіла вона, зашарівшись.
Він нічого не відповів.
Тепер Бетті щоразу, коли пан фон-Ромбах запрошував її до танцю, відмовляла йому. Як сердито блискав монокль німця, коли стрункий офіцер підходив до Бетті і вона йшла з ним танцювати. Нарешті Ромбах зрозумів, у чому річ, і почав шукати собі інших партнерш.
КОЛО ЗМИКАЄТЬСЯ
Коли Едвард повернувся в ложу місіс Хорткліф, там було так багатолюдно, наче на прийомі в княгині. Серед чорних фраків і прикрашених брильянтами манишок сяяла розшита золотом форма капітана, який тримався, мов досвідчений світський лев.
Помітивши Едварда, місіс Хорткліф обірвала розмову і мило посварилася на нього віялом.
— Тільки двадцять хвилин! — вибачився він і доторкнувся губами до унизаних дорогоцінним камінням пальців.
— Що з вами вдієш? Сідайте вже. Змінимо гнів на милість. Як ви думаєте, командоре?
— Я теж за милість, — відповів Сміт посміхаючись. — Чоловіки завжди відстоюють один одного.
— Щиро дякую вам, за підтримку, містер Сміт, — промовив Едвард. — Я дуже засмутився б, якби місіс Хорткліф прогнала мене.
У відповідь місіс Хорткліф обдарувала Едварда багатозначним поглядом.
— Можу вам поспівчувати, мілорде, — весело підморгнувши, вигукнув галантний морський вовк. — Я зараз пригадав одну цікаву історію, яка трапилася зі мною в молодості. Був шторм. Ми курсували біля мису Горн і ніяк не могли обійти цей клятий виступ. Раптом…
Але закінчити капітанові не вдалося. До нього підійшов ординарець і щось зашепотів на вухо. Сміт підвівся.
— Капітан завжди на службі! Пробачте, мадам! Лорд Хакслі, звичайно, знає цікавіші історії для милих вушок.
Поцілувавши місіс Хорткліф руку, він попрощався і швидко вийшов, мимохідь люб'язно відповідаючи на численні поклони й привітання.