- Ні. Що за дивна думка!
- А ось погляньте!
Він зняв із шафи маленьке блюдце з молоком.
- Ні, котів ми не тримаємо. Але в нас є гепард і. павіан.
- Ах, так! Гепард, звичайно, тільки велика кішка, але сумніваюся, що таким маленьким блюдцем молока може наїстися цей звір. Так, у цьому треба розібратися.
Він присів навпочіпки перед стільцем і заходився з величезною увагою вивчати сидіння.
- Дякую вам, усе зрозуміло, - сказав він, підводячись і кладучи лупу в кишеню. - Ага, ось іще щось дуже цікаве!
Увагу його привернув невеликий собачий батіжок, що висів у кутку ліжка. Кінець його був зав'язаний петлею.
- Що ви про це думаєте, Вотсоне?
- По-моєму, звичайний батіжок. Не розумію, для чого треба було зав'язувати на ньому петлю.
- Не такий уже й звичайний… Ах, скільки зла на світі, і найгірше, коли злі справи робить розумна людина!.. Ну, з мене досить, міс, я дізнався про все, що мене цікавило, а тепер з вашого дозволу ми пройдемося галявиною.
Я ніколи не бачив Холмса таким похмурим і насупленим. Якийсь час ми походжали туди-сюди у глибокому мовчанні, і ні я, ні міс Стоунер не переривали плину його думок, поки він сам не вийшов із задуми.
- Дуже важливо, міс Стоунер, щоб ви точно виконували мої поради, - сказав він.
- Я виконаю все беззаперечно.
- Обставини дуже серйозні, і вагатися не можна. Від вашої повної слухняності залежить ваше життя.
- Я цілком покладаюся на вас.
- По-перше, ми обидва - мій друг і я - повинні провести ніч у вашій кімнаті.
Міс Стоунер і я здивовано подивились на нього.
- Це необхідно. Я вам усе поясню. Що це там, з того боку? Мабуть, сільський готель?
- Так, там «Корона».
- Дуже добре. Звідти видно ваші вікна?
- Звичайно.
- Коли ваш вітчим повернеться, скажіть, що у вас болить голова, підіть у свою кімнату і замкніться на ключ. Коли почуєте, що він пішов спати, знімете засув, відкриєте віконниці вашого вікна і поставите на підвіконня лампу; ця лампа буде для нас сигналом. Тоді, взявши із собою все, що вам треба, перейдете до кімнати, яку займали раніше. Я переконаний, що, незважаючи на ремонт, ви можете один раз переночувати в ній.
- Безумовно.
- В усьому іншому покладіться на нас.
- Але що ж ви збираєтеся зробити?
- Ми проведемо ніч у вашій кімнаті і з'ясуємо причину шуму, що налякав вас.
- Мені здається, містере Холмсе, що ви вже дійшли якогось висновку, - сказала міс Стоунер, доторкнувшись до рукава мого друга.
- Можливо, й так.
- Тоді, заради всього святого, скажіть хоча б, чому померла моя сестра?