Був один бідний чоловік, а мав велику сім’ю. Раз лиш на казанні вчув, як піп звертається до людей:
— Люди мої, громадо, приносіть на боже, хто що може, і господь нагородить вас сторицею.
Дома чоловік каже своїй жінці:
— Небого, маємо багато діток, а жиємо бідно. Отець духовний у церкві виголосив, що хто дасть на боже, того господь нагородить сторицею… Може би, щось понести?
— Чоловіче, ти здурів? Таж у нас лиш одна корова на обійстю. Ані овечок, ані свині.
— Мовчи… Біг нам заплатить, а отець духовний нас похвалить!
Повів селянин корову на попівське обійстя. Піп записав у церковну книжку. І корівка ходить пастись разом із попівськими коровами.
Раз пастух на толоці заснув, а худоба заблудила… Селянська корова попрямувала до свого старого газди й повела за собою й попівські.
Чоловік зрадів:
— Ну, жоно, ти не вірила, що ми будемо нагороджені. Диви: наша корівка привела ще десять.
А жона лише головою покрутила:
— Дурний тебе піп хрестив. Від тебе їх ще ниньки заберуть. Най лиш дозвідає піп.
І раз лиш почали слуги шукати корів.
— Ану, погляньте до того селянина, — порадив піп, — може, його корова повела й наших…
Пішли до нього, а корови й справді тут. Але селянин не дає. Тоді прийшов сам піп…
— Що ти, Василю, вчинив?
— Нич. То мене господь нагородив.
— Недобре, Василю, робиш! Ти чужі корови присвоїв.
— Як чужі? Хіба ви, отче, з казальниці неправду говорили? Це ви своє слово не держите?
Зажурився піп… Думає собі: сміх буде, перед народом стану брехачем, коли Василь почне всім говорити.
— Слухай, Василю, не фіглюй… Одну корову собі бери, а інші віддай.
— Я не фіглюю, отче… Як вам дуже жаль, беріть собі ви одну…
І піп мусив піти геть.
Чоловік загаздувався. І ще й тепер газдує, якщо не вмер.
БІДА
Жив собі багатий піп, і маз лише одного сина. Той змалку нічого не робив. Коли підріс він, віддав його піп до школи. Прийшов час — оженив сина. А після батькової смерті той залишився на його парафії.
Ось одного разу молодий піп подумав: «Люди говорять, що їм біда. А я зріс, оженився і жодної біди на світі не знаю!»
Наказав він слузі закопати на тракті слуп і на ньому написав з одного боку версту, а з другого прибив таблицю. На таблиці написав, що відколи живе, жодної ще біди не знав.
Їхав тим трактом цар. Дивиться: з одного боку слупа написано версту, а з другого — таблиця прибита. Каже він фурманові:
— Піди-но прочитай!