Людина, що знайшла своє обличчя: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Повернуть гроші назад, от і все! Ти ж можеш захворіти. Вони вже досить нажилися на твоїх виступах.

Аріель хотів лише одного: закінчити цю розмову.

— Добре, Джейн, я прийду до тебе, як тільки зберуся, — сказав він нетерпляче.

— Не пізніше як опівночі, — відповіла Джейн, поглянувши на годинник, і додала: — Пароплав відходить завтра о восьмій. У нас є ще трохи часу. Тепер я розповім тобі докладно про наших рідних, про коло моїх знайомих, які незабаром стануть і твоїми знайомими, про Лондон…

Був уже пізній вечір, коли Аріель повертався додому. Він думав про ультиматум сестри.

РОЗДІЛ СОРОК ДРУГИЙ

СТРАЖДЕННА МАТИ

Біля дверей своєї кімнати Аріель побачив молоду, чудово одягнену жінку. Очі її почервоніли від сліз, обличчя було схвильоване.

— Містер Біной! — сказала жінка переривчастим голосом. — Я чекаю вас уже кілька годин… Була на денній виставі в цирку, хотіла побачитися з вами, але ви поїхали з якоюсь дамою… Я узнала в конторі цирку вашу адресу і приїхала сюди. Вирішила дочекатися вас тут… Боже! Коли б ви знали, що я пережила!.. Година минала за годиною, а коли коліна хвилина дорога…

— І ви весь цей час простояли біля моїх дверей? — співчутливо спитав Аріель.

На нього часто насідали відвідувачі — поклонники і поклонниці. Але ця жінка не була схожа на них. Безперечно, якесь глибоке особисте горе привело її сюди. Але чим він може допомогти?

Аріель поспішив відчинити двері і запропонував увійти в кімнату. Не знімаючи дорогого манто і капелюшка, жінка раптом упала перед ним навколішки.

— Ви один можете допомогти нещасній матері, яка навколішках благає вас…

— Прошу вас, встаньте, місіс… Ради бога!.. Сідайте, заспокойтесь… У чому справа?

— Не встану, поки ви не дасте слова допомогти мені в моєму горі… Я так змучилась…

Вона гірко заплакала.

— Звичайно, коли це мені під силу… хоч я поспішаю, у мене мало часу…

— Я заберу його у вас зовсім небагато.

Аріелю вдалося нарешті підвести жінку і посадити в крісло. Вона дістала напахчену хусточку з мереживною обшивкою, притулила до очей і, схлипуючи, почала свою розповідь.

Містер Біной іноземець і, може, не знає жахливих звичаїв Америки і цього страшного міста — Нью-Йорка… Жодна багата людина не може в ньому відчувати себе в безпеці. Чи чув він про гангстерів? Американський крупний бандит нічим не нагадує паризького апаша. Чи відоме містеру Біною ім’я Аль-Капоне? Ні? Таких, як Аль-Капоне, тут немало. Найкрупніші американські гангстери дуже багаті люди. Вони мають особняки, автомобілі, яхти і солідний поточний рахунок у банку… Поліцію вони підкупляють, і поліцейські власті потурають їм. Гангстери безкарно чинять свої злочини, грабують банки, посеред білого дня на вулицях викрадають мільйонерів і, що найжахливіше, їх дітей. За дітей вони вимагають викуп, а одержавши його, все ж убивають дітей. І як це не дивно, чим багатша людина, тим менше вона може розраховувати на допомогу поліції, якщо справа стосується гангстерів…

Відвідувачка важко зітхнула.

— Пробачте, що я розповідаю про все це докладно, — сказала вона за хвилину, — але це необхідно, щоб ви зрозуміли мене і моє безвихідне становище… — Вона знову притулила хусточку до очей. — Моє прізвище Уоррендер. Ми з чоловіком належимо до найбагатших людей штатів. Але найбільший наш скарб — наш єдиний син Сем. йому лише три роки… І його… викрали… йому загрожує жахлива смерть.

Місіс Уоррендер заридала. Аріель був приголомшений цією драмою матері.

— Заспокойтесь, місіс. Випийте води!.. Але чим же я можу допомогти вам?

Вона випила кілька ковтків, її зуби клацали об край склянки.

— Дякую… Зараз я все поясню. Бандити надіслали нам уже кілька листів з вимогою викупу в п’ять мільйонів доларів. Чоловік заплатив би їх негайно, але мій брат переконав його зачекати. Коли бандити одержать гроші, вони можуть негайно ж убити Сема… мою крихітку… — Вона здригнулася. — Марк, мій брат, хоче виграти час, сподіваючись знайти засіб урятувати дитину. Поліція, звичайно, підкуплена бандитами. «Ми робимо все можливе, але, на жаль, поки що не натрапили на сліди злочинців, які викрали вашого сина…» говорить начальник. Тоді ми, вірніше Марк, бо я й мій чоловік від горя зовсім втратили розум, Марк звернувся до приватних сищиків, засипав їх грішми, і вони дещо узнали. Навіть чимало. Узнали, наприклад, де перебуває мій син. Поліція його шукала або робила вигляд, що шукає, в трущобах міста, на околицях, навіть у горах, а його, бідолаху, тримають у самому центрі міста, на дев’яносто третьому поверсі одного з найбільших білдінгів. Хто б міг подумати?.. Переходжу до найголовнішого…

Уоррендер зробила паузу, поглянула на Аріеля і несподівано спитала:

— Містер Біной, ви вмієте літати?

— Я? Літати? Що за дивна думка? Чому ви ставите мені таке запитання?

— Тому що від цього залежить усе. Звичайно, це дивно, неймовірно. Можливо, ви думаєте, що я від горя збожеволіла? Але це не моя думка. Один з сищиків, про яких я говорила, людина надзвичайно спостережлива і розумна, сказав мені, що він прийшов до висновку: ви можете літати, і в цьому секрет ваших спортивних успіхів.

Аріель розгубився і не знав, що сказати, але відвідувачка, не помічаючи його збентеження, провадила далі: