Асистент не стримався і додав:
– И если даже дрогнет, то на какие-нибудь пять-семь процентов…
Симорозенко з іміджмейкером ледь не розчавили Артурчика своїми важкими поглядами. Нестор Євграфович навіть нервово закашлявся і почав виправляти ситуацію:
– Гм-гм! – почав він здалеку. – Артур хотел сказать, что мы разработали новую систему научно-лингвистического программирования масс, которая базируется на технологиях влияния, разработанных под контролем КГБ и ГРУ в секретных лабораториях НИИ для правительства СССР. В общем, локальное использование этих методик, адаптированных нами специально для вашего случая, легко повысит рейтинг на эти самые пять-семь процентов.
Вдруге недобре глипнувши на помічника, політтехнолог вів далі:
– Вот сейчас Артур Андреевич лично пойдет агитировать – за вас, за второй государственный язык и за обновленный Союз – прямо в районную Спилку пысменныкив…
Симорозенко, перейнявшись такою перспективою для Артурчика, зі співчуттям подивився на нього і спробував врятувати асистента від неминучих неприємностей:
– А это не слишком опасно для молодого человека? – запитав він Нестора Євграфовича.
Той, знову зловісно глипнувши на свого помічника, старанно вимовляючи кожне слово, промовив:
– Это СМЕРТЕЛЬНО опасно! Но молодой человек с утра написал заявление в вашу партию – и это его первое партийное задание.
Артурчик жалібно дивився в очі то шефа, то Симорозенка.
Політтехнолог подивився на годинник і командирським тоном, який не терпить жодних заперечень, повідомив:
– Артур Андреевич! У вас всего тридцать секунд на сборы и целых две минуты, чтобы успеть в Спилку пысменныкив к началу Винниченковских чтений.
Асистент, нарешті осягнувши, що це не жарт і рішення шефа остаточне, приречено поплентався до виходу. У дверях він затравлено озирнувся і промовив:
– Если я не вернусь, считайте меня… Шеф не дав помічнику закінчити фразу.
Випроваджуючи його за плечі, він підкреслено трагічним тоном сказав:
– Не отвлекайтесь, товарищ Тютин, мы в курсе!
Двері за Артурчиком зачинилися, Симо-розенко просльозився:
– Да, Нестор Евграфович, я вижу, вы воспитываете настоящую партийную смену!
Поклавши до кишені носовика, він хвильку щось зважував і проникливо запитав:
– Но ведь этих пяти-семи процентов может и не хватить для торжества левых сил в нашем отдельно взятом округе и самопожертвование вашего ассистента окажется напрасным?
Іміджмейкер довірливо взяв кандидата від лівих за лікоть і закрокував із ним кімнатою вперед-назад.
– К сожалению, ваши сомнения имеют под собой серьезные основания, и вот что я думаю по этому поводу, дорогой Никита Ильич! Вы же не хуже меня знаете первоисточники и помните, что во имя торжества высшей цели сам товарищ Ленин не брезговал буржуазными попутчиками.
– Ваша мысль мне понятна, товарищ профессор, но где же найти достойного, хотя и буржуазного попутчика?
Іміджмейкер витримав театральну паузу.
– Я бы на вашем месте обратил внимание на вашего второго конкурента – Бабая… – проникливо сказав він.
Симорозенко різко висмикнув свій лікоть з іміджмейкерової долоні і, вражений почутим, ледь не захлинувся:
– Вы говорите об этом бандите?! – обурено запитав він.
Іміджмейкер опустив руки в кишені штанів і розхитуючись на підошвах, спокійно вів далі:
– Товарищ Симорозенко, а даваите-ка рассуждать трезво, с партийной прямотой. В конце концов, если Владимир Ильич не пренебрегал Саввой Морозовым и германским империализмом, то почему бы нам не заключить с тем же Бабаем тактически похабный, но стратегически выигрышный Брестский мир?