Іміджмейкер із Москви: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Позавчера, когда я пил кофе с секретаршей помощника советника Президента, она сказала…

Іміджмейкер, щоб якось урятувати свого розчавленого колегу, підморгнув асистентові і весело зауважив:

– Гм-гм! Узнаю друга Мишу! Значит, теперь у них это называется «пить кофе»…

Розрахунок Нестора Євграфовича справдився – Смотрянський продовжив, але перейшовши зі звинувачувального тону на повчальний:

– Вот видишь, Миша, если сильно постараешься, можешь быть честным человеком! А теперь скажи мне, честный человек, для кого ты придумал эту байку про личное президентское одобрение?

Нестор Євграфович знову вирішив допомогти своєму другові – він поплескав вже підпилого зніяковілого Підвальського по плечі і виголосив:

– Да чего уж там, и так все ясно! Только представьте, что бы устроила Мишина жена, если бы вдруг узнала, что он не в кабинете президента сидел до утра, а… гм-гм… пил кофе с секретаршей помощника его советника!

І щоб остаточно перевести розмову в інше русло, іміджмейкер кивнув асистентові, щоб той усім наповнив чарки. Сам Нестор Євграфович знову підсунув до себе тарілку і, зосереджено відрізаючи шматочок котлети, поцікавився у Смотрянського:

– Так что там в администрации?

– А что там сегодня может быть? Так, предпраздничная суета… – пригубивши чарку і також заходившись біля котлети по-київськи, відповів Смотрянський.

Іміджмейкер намагався пригадати, яке саме свято очікується, але не згадав, і тому весело запитав:

– Какой праздник? До выборов еще ого-го…

– При чем тут выборы? Завтра – восьмое марта! – відповів здивований необізнаністю політтехнолога Смотрянський.

Іміджмейкер перезирнувся з Підвальським:

– Слушай, Миша, а ведь точно! – тихо сказав він.

Підвальський гучно ляснув себе долонею по лобі:

– Лёша, отец родной! Ты мне буквально жизнь спас! Такой забывчивости мне не простили бы ни телезрители, ни любимые женщины! А жена бы просто убила!

– Это точно, можешь даже не сомневаться… – наколюючи на виделку черговий шматок котлети і переконливо хитаючи головою, зауважив Смотрянський. Не на жарт стурбований несподіваною і важливою новиною, Не-стор Євграфович нахилився до Артурчикового вуха і прошепотів:

– Артур, срочно созвонись с клиентами и назначь встречи.

Асистент підхопився і вийшов геть. Імідж-мейкер глипнув на годинник.

– Черт побери, времени почти не осталось… – сказав він і, допивши чарку, попрощався з телевізійниками.

…Нестор Євграфович з Артурчиком після великої напруженої роботи сиділи у своєму номері. Попиваючи каву з коньяком, вони переглядали щойно змонтовані рекламні віде-оролики. Першим був ролик товариша Симо-розенка.

Ролик починався позивними «Широка страна моя родная». На екрані прискорено зійшло величезне сонце зі серпом і молотом, на тлі якого з'являвся напис на весь екран «8 березня». Далі починався, власне, рекламний кліп.

У кадрі з'явився ткацький цех у стилі соц-реалізму перших п'ятирічок. Товариш Симо-розенко, хриплувато співаючи текст на мелодію «Как много девушек хороших», обходив ткаль і вручав кожній жінці по гвоздиці:

Остання із ткаль, обвивши кандидату шию рукою, поцілувала Симорозенка зі співом: «…Я вас люблю!»

Після чого ткалі всім хором заспівали на дві партії:

До фіналу пісні ткалі зібрали роздані Симорозенком гвоздики в один величезний букет і вручили – тобто, фактично повернули – кандидатові. Зображення на екрані зупинилося. У стоп-кадрі завмерло «сімейне фото» – Симорозенко з квітами в оточенні ткаль. Зверху на картинку виповз слоган:

Нестор Євграфович невдоволено зиркнув на Артурчика і жестом запросив поставити наступний ролик. За кілька секунд затемнення розпочався рекламний кліп пана Сливки.

Пролунали позивні на мелодію приспіву пісні «Маруся, раз, два, три, калина…» На екрані з'явилася зала Будинку культури, стилізована під «Шевченківський куточок» – рушники, портрети Шевченка, Франка, Українки, Драча і Павличка. На задній стіні висів транспарант «Конференція творчої інтелігенції». Богдан Сливка з трибуни співав на ту ж мелодію, що й комуніст:

Сливка зійшов із трибуни і, роздавши ромашки та волошки жінкам у вишиванках, продовжив свою вокальну партію: