Читать книгу «Знаки карпатської магії» онлайн.
І На явороньку три голубоньки, д Три голубоньки радоньку радять,
І І Радоньку радять, як світ сновати: — Та спустимеся на дно до моря, Та дістанеме дрібного піску, Дрібний пісочок посієме ми:
Та нам ся стане чорна землиця.
Та дістанеме золотий камінь, Золотий камінь посієме ми:
Та нам ся стане ясне небонько, Ясне небонько, світле сонінько, Світле сонінько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця, Ясна зірниця, дрібні звіздочки16.
Дзвінкі голоси виспівують про двох го-лубоньків на явороньку і про Сина Божого в яслах. Скільки таких Синів Божих - великих наставників і вчителів, деміургів і богів у людській подобі проходило по землі, являлося різним народам та племенам?
І ще я думаю про Дерево Життя, один із найдавніших космогонічних символів світу. Усі шаманські традиції описують і вшановують цей образ. Три світи об’єднуються Небесним Древом. Коріння - це потойбічний світ, світ мертвих, духів, світ предків. Сибірські та північноамериканські шамани називають його «нижнім», і саме туди спускається шаман по допомогу від хвороб та лих. Стовбур Древа - це видимий, дійсний світ «під Сонцем», світ живих людей. Крона - «верхній», горній світ, де живуть вищі духи та боги. І коли ми читаємо в «Слові о полку Ігоревім» про віщого Бояна, який «розтікався мислію по древу», то можливо, автор мав на увазі саме це, правічне Дерево Життя? А Боян своїм віщим поглядом і своєю відунською свідомістю (а як ми пам’ятаємо, співці в давнину були одночасно й магами, бо знали таємниці Слова) обіймеш три світи. І зі своїх «шаманських подорожей» по Світовому Древу приносив слово-блискавку17, що мало силу магії...
Зображення Світового Древа в уявленнях нанайських шаманів.
Древо Життя у традиційній українській вишивці. Полтавщина. XIX ст.
Зображення Світового Древа на писанках. Зверніть увагу на символіку двох світів, що їх з’єднує коренями та кроною Древо Життя.
Персоніфікацією Світового Древа найчастіше виступав дуб (що нагадує традицію кельтських друїдів, у яких саме дуб був символом духовного сходження), ясен (що зближує карпатську традицію зі скандинавською, де Деревом Життя був ясен Іггдрасіль), а також явір. Тут теж глибокий символ: явір часто росте над водою, а за космогонічними легендами, з-під Дерева Життя витікає джерело з живою та мертвою водою.
Там же знаходиться і священний камінь Алатир, олтар Життя, той самий «золотий камінь», який ліг у основу Світобудови. Він - символ небесних законів і символічний центр світу. Народні перекази говорять про могутню силу, що схована під цим каменем, силу, якій немає меж. Алатир-каме-нем часто скріплялися («замикалися») за-мови-примівки.
«Золотий камінь» - важливий космогонічний символ не тільки в гуцулів, а й у індоєвропейській космогонічній картині світу загалом. З-під Алатира тече жива вода, яка дає початок усім рікам на Землі. До речі, в Карпатах особливою повагою користувалися джерела, які били з-під каменя чи скелі. Будь-яка скеля, котра вирізнялася з-поміж інших, особливо якщо вона була біла, прирівнювалася до космогонічного «білого каменя» і наділялася магічними властивостями...
Напрошується і ще одна аналогія: Веда (Знання) - Джерело Життя - витікає-ви-пливає з кореня Мови-Древа, живить свій народ і все людство. Колись давно, коли світ мав єдину Прамову, було й спільне Джерело, єдине Знання. Зараз - джерел багато, як і шляхів до Тайни...
Сила цього прадавнього космогонічного образу була настільки потужною, що християнство не змогло його знищити: в пізніших християнізованих легендах та замовах «білий камінь» пов’язали з Богородицею і святими. Це образ протистояння злу та символ міцності віри замовника.
«Золотий камінь» - ще й символ Вогню, однієї зі світобудівничих стихій; «живий вогонь» також уявляли у вигляді світлоносного каменя18. За іншими легендами, Ала-тир-камінь слугує олтарем, на якому горить Живий Вогонь життя. «Золотий камінь» часто виступає у мольфарських замовляннях як символ «сили непоборної». Ранньої весни, за повір’ями, із «золотого каменя» викрешується перша блискавиця і в чарівному казані з допомогою живого вогню вариться чудодійний напій (весняні грозові дощі)19. У деяких слов’янських легендах «хранителькою» Алатир-каменя і Живого Вогню на ньому була богиня-громовиця. У пізніших, уже християнізованих, замовляннях біля «золотого каменя Алатира» перебуває сама Богородиця, яка в багатьох слов’янських регіонах шанувалася саме як хранителька і розпорядниця небесного вогню, а отже - богиня-громовиця з дохристиянських вірувань.
Я недаремно згадала про грози, але про це згодом.
Наступного дня я їду в маленьке карпатське село, де чекає на мене старий Мольфар.
Цього разу гори похмурі та грізні у своїй сіро-білій непорушності. Вони зачаїлися, вкриті снігом. Лісові духи та чугайстри сплять, і саме взимку гори, можливо, найнебезпечніші...
У хаті в Мольфара гаряче натоплена піч, його дружина пече пироги - на святочну різдвяну вечерю прийдуть діти й онуки, а ми розмовляємо тут-таки, бо в мольфарському «кабінеті» не топиться й там дуже холодно.
Ми говоримо про способи мольфування і види мольфарів. Кожен мольфар має свій власний стиль і напрямок роботи.
- Коли молодий мольфар проходить ініціацію, тоді визначається його «стиль», - говорить Моль-
фар. - Є мольфари від цілительства, є від худоби. Є ті, що відвертають наведену злими відьмами або чаклунами недугу та напасть, є громівники - повелителі стихій, котрі захищають поля й луки від грому й граду, від повеней та ураганів.
Наприклад, основна спеціалізація мого співрозмовника - цілительство. Його духовний наставник і провідник іншими світами - святий Пантелеймон, якого під різними іменами знали всі народи світу: бог-цілитель, покровитель лікарів і знавців хвороб.
Звісно, кожен мольфар володіє інструментами всіх видів практичного магічного мистецтва. Іноді й «світлий» мольфар послуговується засобами, методами та інструментами чорної магії - для захисту, для відвороту злих чар іншого мага, для того, аби знову привернути втрачену любов.
Я пам'ятаю мольфарські слова про рівновагу, але злий журналістський язик не втримується, і я запитую в Мольфара про етику стосунків білого мага з «темними» методами та інструментами.
- Судіть самі, - відповідає він. - Якщо чоловік, заклятий приворотом, покинув дружину з дітьми й пішов до розлучниці, то чи маю я право не допомогти нещасній жінці? А будь-яка любовна магія привороту - це інструмент магії чорної, бо маг здійснює маніпуляції з волею та емоціями людини.
- А якщо чоловік без привороту, сам покинув дружину заради кохання до іншої? - запитую я.
- Отоді й постає етична проблема для мага, -відповідає Мольфар. - І світлий мольфар спершу поговорить із людиною, спробує переконати її, аби обійтися без привороту. Наприклад, можна провести спеціальний ритуал «ославлення»: ясного сонячного дня над людиною читається спеціальна примівка - на те, щоб її супроводив успіх у стосунках із людьми, щоб її любили і чоловік чи дружина, і друзі та колеги, і всі, кого та людина зустріне на своєму шляху. Ця примівка додає сили та впевненості в собі. І я певен: жінка, над якою проведено такий ритуал, сама поверне свого чоловіка без будь-якої темної магії...
[16] Текст, колядки подається за виданням: Золо-тослов. - К.: Дніпро, 1988.
[17] «Боян бо вещий, аще кому хотяиіе песнь твори-ти, то растекаиіется мислью по древу, серым вълком по земли, сизымъ орломъ под облакы». (Цит. за виданням: Слово о полку Игореве. - Москва, 1981). Деякі дослідники вважають, що слід читати не «мислью по древу», а «мисью», тобто білкою. Автор цих рядків вважає, що «Слово о полку Ігоревім» має кілька рівнів трактування і сприйняття. До того ж, якщо прийняти другу версію, ми все одно повертаємося до образу Бояна-перевертня, який умів набирати подоби трьох священних тварин. Пор. скандинавські космогонічні перекази: по гілках ясеня Іггдрасіль (Древа Життя) скаче білка Рататоск, з'єднуючи «верхній» та «нижній» світи. Так і Боян, стаючи сизим орлом, пізнає закони горнього світу, стаючи сірим вовком - таємниці «навського світу» предків, а в образі білки - з'єднує ці світи віщунською свідомістю.
[18] Можна порівняти легенди про Алатир-камінь із європейськими переказами про Святий Грааль, який теж був не лише чашею, з якоі причащав своіх учнів Христос під час Таємнсіі Вечері, а й сяючим каменем, квінтесенцією життєвої сили (пор. «філософський камінь» алхіміків ).
[19] Пор.: чарівний казан Брана з кельтських міфів, прообраз Чаші Грааля.