Колись я знав одну зорю,
Але часи мінялися,
І нові зорі з кожним днем
На небі появлялися.
А зараз, як підніму зір
І гляну я на небо,
То зорі світять тут і там –
Де треба і не треба.
І от, як туга на душі,
Або журба мене з’їдає –
Дивлюсь на зорі я оті,
І з ними розмовляю.
Отож, як хочете всі ви
Щоб небо було зоряне,
То менше ви ночами спіть,
Навіть й тоді – як зморені.
4.2.1979 р.
ОБЕРІГ
Мати сиділа з дітками щоночі
І їм пісні співала на печі,
І щоб у них світились щастям очі,
Також читала з Біблії вірші.
А щоб дітей не обминала вдача
Як залишали батьківський поріг,
Мати дала їм Біблію і чачу,
І кожному з квасолею пиріг.
Бо в нім знаходивсь дух козацький,
І він давався, як достатку ріг,
Щоб у дітей була весела вдача,
І їх беріг той отчий оберіг.