Що ж, спасибі тобі за трипер
Від щасливих твоїх женихів.
2.9.2013 р.
АБИ ЧУЖА...
Як не цінуємо життя,
І не цінуємо ми вроду,
А, особливо, коли нам
Немає й двадцять два від роду.
І біжимо хто-зна куди,
Й шукаємо чужі ми роси,
Й не бачимо, немов сліпі,
Що робиться у нас під носом.
Тому не тратьте ви надій
І будьте трохи розумніші,
І не шукайте десь повій,
Хіба у нас повії гірші?
2.9.2013 р.
НЕВЖЕ УЖЕ НЕ ТІ ПІВНІ?
А на душі так неспокійно,
Ніби хтось в ній копається,
Чому ж ми всі такі чудні,
Як щастя посміхається?
Чи то і справді ми дурні?
Чи то всі прикидаються.
Чому ж кричать чужі півні?
А наші де діваються?
Мені нічого вже не треба,
Бо поки я писав вірші,
Мій дух направився додому,
Аби вже спокій дать душі.