Я нарешті зрозумів:
Як не стало в мене друзів.
То й не стало ворогів.
18.7.2013 р.
КОЛИ ТРЕБА ГРОШІ
– Чи ти батька провідуєш? –
Я питаю в Гоші.
– Безумовно. – А як часто?
– Коли треба гроші.
16.7.2013 р.
КОЛИ ВУЛИЦЯ ШУМИТЬ
Коли вся вулиця шумить,
І я, і розум мій спішить,
Бо знаю: всі ми є не вічні,
І ті що старші, й однорічні.
Тому й спішу залишить слід,
І розтопить душевний лід.
18.7.2013 р.
НАШИМ БРЕХУНАМ
Нам прем’єр сказав, що ніби
Пенсії підняв,
То ж і я побіг у касу
Й там у чергу став.
І зрадів, що відхвачу вже
Я, нарешті, і на чай.
– Де ж ті тридцять три проценти,
Що прем’єр наобіцяв?
– А ти, дурень, і повірив,
З черги мовила мадам,
Дать то дав він, кажуть люди,