Тому ми й досі ще живемо.
А те зачухане завжди
Вічно «із голоду вмирає»,
І ніби вовк із лободи
На всіх, як злодій, позирає.
І хоч у того «біднячка»
Навіть уже і з горла преться,
А він не дасть вам і стручка
Навіть, якщо земля здригнеться.
А коли смеркне за вікном,
І Місяць в небі сторожує,
Він кожен раз той «біднячок»
Сидить і долари рахує.
Для нього честь, то – просто дзвін,
Бо з честю жид не зможе жити,
Тому плював на неї він
За що його й прозвали – жидом.
За що ж його нам поважать,
Якщо людей зовсім не любить?
А любить лише тих він фей
Що йому вічно скалять зуби.
Подивіться ви на Мойшу,
Ну таке пархате,
Гроші нікуда дівать,
А пальто – порвате.
Маєш паспорт, що – дурний,
Кого хочеш – того й бий,
Й як посадять за той вчинок
То хіба що в дур-будинок,
18.7.2013 р.