Я по-справжньому не знав.
А коли в трамваї якось
Їхав з праці я в манто,
Біля мене жінка сіла
У червоному пальто.
Які ніжки, які очі,
А якії грудоньки!!!
Глянув я на ті красоти
Й хоч додому не іди.
– Ну, – оце собі подумав, –
Щоб з такою переспать,
То, хай Бог мене боронить,
Можна б вже і помирать.
А дівча те, мов почуло
Й тут же стало загравать:
– А у тебе є квартира
Ну і Волга, – так сказать?
– Звісно є, і навіть дача
І це істина, це – факт.
– А як так! Давай з тобою
Ми підпишемо контракт.
– Ти про що? – я до дівчини.
– Про те саме, так сказать,
Та ж нащо тобі квартира,
Як зібрався помирать?
Ти мені даєш квартиру,
Ну, а я тобі – свій клад.
2.7.2013 р.
ОТ ТАК ХЛОПЕЦЬ!
Москаленко Дмитру