— Да-а...
— Не відступати до смерті! Передай ружейникам — я наказав...
— Да-а.
— Шинкаренко.
— Да.
— Поглядай на Якимаху... Га?.. До мене.
— Товаришу капітан.
— Дегтяренко?
— Да.
— Ну?
— Нічим дихати! Сильно накрило!
— Га?
— Притисло сильно!
— Чим? — Бомбами.
— Бомбами?
— Да.
— Якими бомбами?
— Важкими!
— А ти яких хочеш? Легеньких? — розсердився Кравчина. — Ти де сидиш? Де ти сидиш, я тебе питаю? На війні ти сидиш чині? Говори, де ти сидиш?
— Та на війні, а де ж, по-вашому, на стадіоні "Динамо" чи на весіллі, бодай вона тричі згоріла, трясця її матері з такою війною...
— Помовч... В чім діло?
— Поранений.
— Га?
— Руки нема. Ясно?.. І ноги... І людей поранено.
— Запорожець! Давай Запорожця!
— Запорожець!
— Батарея Дегтяренка виходить з ладу. Наказую бігом зайняв його позицію.
— Да.
— Стояти в смерть!
— Стою!