MoreKnig.org

Читать книгу «Позолочена рибка» онлайн.

— Тоді цому ти мене звідси не заберес? Патрик весь цас пердить під корвдрою і я його більсе не люблю.

— Треба казати «пукає», — Аліція ледве втрималася, щоб не посміхнутися.

— У нього завтра репарація, — Фридерик гордо глянув на сестру. — І Кароль виріже йому пухлину.

— Операція, Ящірко. А хто такий Кароль? — Аліції стало прикро, що братиків світ зробився для неї зовсім незрозумілим. А може, він її просто лякав?

— Кароль такий лисий і вирізає пухлини, — Фридерик намагався знизу добратися досередини новенької моделі «Ауді», яку Аліція витягла зі свого бездонного рюкзака. — Патрик казе, со в нього є такі спеціальні нозицки. Я їх не бацив. Бачив тільки, со в нього отут купа волосся, а на голові зодної волосинки, — Фридерик проїхався автомобільчиком по своїх запалих грудях.

— А відколи це ти з лікарем на ти? — поцікавилася Аліція.

— Відтоді, як він мене підклюцив до струму. У мене тоді було багато різних дротиків, і я був у телевізорі. А ти до мене навіть не прийсла, — пожалівся малий.

— Я ж не знала, що ти в телевізорі! Інакше я б неодмінно прийшла.

— А ти бацила, як мама плакала?

— Ні, що ти! — обурилася Аліція. — Твоя мама ніколи не плаче! Хіба що її хтось образить. Усі плачуть, якщо їх образити.

— Я знаю, — таємниче прошепотів Фридерик. — Вона образилася на Кароля, бо він їй сцось тихо говорив, і я не цув, сцо. Напевне вона образилася, бо не цула, сцо він говорив. Треба говорити цітко й не перекручувати слова, правда? — гордо продемонстрував свої знання Фридерик.

— Ну, то й не дивно, що мама плакала. Якби я до тебе весь час шепотіла, ти б теж рознервувався!

— Сце й як! — зрозумівши, що зламати машинку не вдасться, Фрицек дав їй спокій.

— Хто тут проти мене?

Міс Літа стояла в бойовій позі, показуючи стиснений кулак.

— Я! Я! — зраділо вигукнув Фридерик.

— Ти її принесла? — він примружився й уважно дивився на Клаудію.

— Звичайно! — пирхнула вона. Так, немовби їй щодня доводилося приносити Фридерикові горщики із квітами. Клаудія обережно витягнула з торбини рослинку й поставила перед синочком.

— Він хоче сам її поливати, — пояснила Міс Літа Аліції. — Мені не довіряє, та й слушно. Я б уже давно цю бадилину перетворила на сухий букет, якби випадково не вилила в горщик мінералку!

— Це наша пальма! — зраділа Аліція. Вони посадили її разом із Фридериком. Тобто просто запхнули в землю фінікову кісточку. Горщик стояв на підвіконні в кімнаті Ящірки, і Аліція була переконана, що пальма давно приєдналася до решти занехаяних малим садівницьких експериментів. Але рослинка мужню пробилася крізь землю й потягнулася догори.

— У Фрицека просто пунктик якийсь на цій вашій пальмі, — Клаудія засміялася. — Спасибі, що ви мені не виростили кактуса, вагою десь під тонну.

Поверталися утрьох. Скромну процесію очолював Фридерик із пальмою в руках. Говорив до неї щось лагідне й незрозуміле. Аліція й Клаудія вловили лише одну фразу, коли малий переконував рослинку, що в лікарні можна витримати.

— І тобі зовсім необов’язково любити Патрика, — пояснював він зеленим листочкам. — Я його нині тез не люблю. Завтра будемо його любити, добре?

Аліції не хотілося висідати з автомобільчика Клаудії. Виходячи, вона явно зволікала, повільно закривала рюкзак.

— Ти так тягнеш, ніби хочеш поговорити, — буркнула Міс Літа.

— Було б непогано, — наважилася Аліція.

— То чого вийшла? Застрибуй. Я знаю таке місце, де можна їсти руками. Що скажеш?

— Супер! За умови, що це не заморожені напівфабрикати.

— Ой, якщо я на цьому розуміюся, то для напівфабрикатів потрібна бензопила, а не руки, — засміялася Клаудія, спритно прилаштовуючись у вервечці машин.

У забігайлівці пахло східними прянощами. Відвідувачі й справді брали шматки м’яса пальцями і їли, поливаючи тайським соусом.

Перейти на стр:
Изменить размер шрифта:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code