— Тоді цому ти мене звідси не заберес? Патрик весь цас пердить під корвдрою і я його більсе не люблю.
— Треба казати «пукає», — Аліція ледве втрималася, щоб не посміхнутися.
— У нього завтра репарація, — Фридерик гордо глянув на сестру. — І Кароль виріже йому пухлину.
— Операція, Ящірко. А хто такий Кароль? — Аліції стало прикро, що братиків світ зробився для неї зовсім незрозумілим. А може, він її просто лякав?
— Кароль такий лисий і вирізає пухлини, — Фридерик намагався знизу добратися досередини новенької моделі «Ауді», яку Аліція витягла зі свого бездонного рюкзака. — Патрик казе, со в нього є такі спеціальні нозицки. Я їх не бацив. Бачив тільки, со в нього отут купа волосся, а на голові зодної волосинки, — Фридерик проїхався автомобільчиком по своїх запалих грудях.
— А відколи це ти з лікарем на ти? — поцікавилася Аліція.
— Відтоді, як він мене підклюцив до струму. У мене тоді було багато різних дротиків, і я був у телевізорі. А ти до мене навіть не прийсла, — пожалівся малий.
— Я ж не знала, що ти в телевізорі! Інакше я б неодмінно прийшла.
— А ти бацила, як мама плакала?
— Ні, що ти! — обурилася Аліція. — Твоя мама ніколи не плаче! Хіба що її хтось образить. Усі плачуть, якщо їх образити.
— Я знаю, — таємниче прошепотів Фридерик. — Вона образилася на Кароля, бо він їй сцось тихо говорив, і я не цув, сцо. Напевне вона образилася, бо не цула, сцо він говорив. Треба говорити цітко й не перекручувати слова, правда? — гордо продемонстрував свої знання Фридерик.
— Ну, то й не дивно, що мама плакала. Якби я до тебе весь час шепотіла, ти б теж рознервувався!
— Сце й як! — зрозумівши, що зламати машинку не вдасться, Фрицек дав їй спокій.
— Хто тут проти мене?
Міс Літа стояла в бойовій позі, показуючи стиснений кулак.
— Я! Я! — зраділо вигукнув Фридерик.
— Ти її принесла? — він примружився й уважно дивився на Клаудію.
— Звичайно! — пирхнула вона. Так, немовби їй щодня доводилося приносити Фридерикові горщики із квітами. Клаудія обережно витягнула з торбини рослинку й поставила перед синочком.
— Він хоче сам її поливати, — пояснила Міс Літа Аліції. — Мені не довіряє, та й слушно. Я б уже давно цю бадилину перетворила на сухий букет, якби випадково не вилила в горщик мінералку!
— Це наша пальма! — зраділа Аліція. Вони посадили її разом із Фридериком. Тобто просто запхнули в землю фінікову кісточку. Горщик стояв на підвіконні в кімнаті Ящірки, і Аліція була переконана, що пальма давно приєдналася до решти занехаяних малим садівницьких експериментів. Але рослинка мужню пробилася крізь землю й потягнулася догори.
— У Фрицека просто пунктик якийсь на цій вашій пальмі, — Клаудія засміялася. — Спасибі, що ви мені не виростили кактуса, вагою десь під тонну.
Поверталися утрьох. Скромну процесію очолював Фридерик із пальмою в руках. Говорив до неї щось лагідне й незрозуміле. Аліція й Клаудія вловили лише одну фразу, коли малий переконував рослинку, що в лікарні можна витримати.
— І тобі зовсім необов’язково любити Патрика, — пояснював він зеленим листочкам. — Я його нині тез не люблю. Завтра будемо його любити, добре?
Аліції не хотілося висідати з автомобільчика Клаудії. Виходячи, вона явно зволікала, повільно закривала рюкзак.
— Ти так тягнеш, ніби хочеш поговорити, — буркнула Міс Літа.
— Було б непогано, — наважилася Аліція.
— То чого вийшла? Застрибуй. Я знаю таке місце, де можна їсти руками. Що скажеш?
— Супер! За умови, що це не заморожені напівфабрикати.
— Ой, якщо я на цьому розуміюся, то для напівфабрикатів потрібна бензопила, а не руки, — засміялася Клаудія, спритно прилаштовуючись у вервечці машин.
У забігайлівці пахло східними прянощами. Відвідувачі й справді брали шматки м’яса пальцями і їли, поливаючи тайським соусом.