Читать книгу «Позолочена рибка» онлайн.
— Останнім часом я недосипаю й нічого мені не хочеться, — відповіла вона на німе питання Аліції.
— Мені теж нічого не хочеться. А цей браслет… Подарунок від Роберта. Я його вже певне сто років знаю, — додала вона швиденько, щоб Міс Літа собі, бува, нічого не подумала.
— Сто років, нічого собі! — Клаудія блиснула зубами, але в її очах, як і раніше, чаївся сум.
— Ми б могли зробити графік чергувань біля Ящірки. Матимеш більше часу, — несміливо запропонувала Аліція.
— Нічого не вийде, — зітхнула Клаудія. — Я не можу всидіти вдома, про відпочинок узагалі мовчу! Навіть у власному ліжку мені здається, що я досі сиджу в лікарні.
— Я читала в інтернеті, що зараз роблять різні трансплантації. І що донором найчастіше стає хтось із найближчої рідні. Я могла б, — Аліція благально глянула на Клаудію. — Я дуже цього хочу… Я здорова й сильна…
— Класно, що ти про це подумала, — Міс Літа втупилася в дзеркало, що прикрашало вхід до кафешки. — Фрицек навіть гадки не має, яка в нього суперова сестра, — схвально додала вона. — Та бач… Якби ж то цього було досить, я б ладна була дати себе на шматочки порізати. І твій батько теж. Річ у тім…
Голос Клаудії зірвався, тому Аліція швиденько потягнула її за рукав лляної сорочки.
— Клаудіє, ходімо, замовимо собі мінералку із цитриною. Я тобі раніше не казала, але я найдужче люблю таку цитрину. Замовимо?
Клаудія потупилася, а коли підвела голову, була такою, як і завжди. Ледь байдужа, трішечки сонна й геть звичайна.
— Гарна ідея, — кивнула вона й знову зробила кілька кумедних жестів у бік тямущої офіціантки.
І коли вони витягали кружальця цитрини з вузьких склянок, півкав’ярні із симпатією стежило за їхніми зусиллями.
Аліція повернулася додому пізно. Мама вже знову засіла у своєму кабінеті. Розгублена, неуважна, вона блукала заплутаними стежками життя Астрід Ліндґрен, і насилу відірвалася від комп’ютера, щоб вислухати коротку розповідь доньки.
— Забігала Сара, — кинула мати з-над клавіатури. — Трошки почекала, але кудись поспішала, здається, на якийсь концерт.
— Завтра побачимося, — машинально відповіла Аліція. — Я була з Міс Літа в кав’ярні, — невпевнено додала вона, очікуючи на мамину реакцію, але мама, здавалося, не чула. Вона продовжувала нишпорити в приватному житті улюбленої письменниці й чітко вистукувала на моніторі історію чийогось життя.
САРА, СВІТЛО Й ТІНЬ
— Якось мені не по собі, — зітхнула Сара, коли Аліція мужньо, хоча й ледь тремтячим голосом, закінчила свою розповідь про відвідини Фридерика.
Сарин погляд зупинився на бамбукових ролетах, які Аліція любила опускати, коли на душі в неї було незатишно. Так, наче відгороджувалася цим від усього світу. Нині ролети теж були низько опущені, наче прапор на знак поразки.
— Власне, я не знаю, що сказати, — додала вона, помовчавши, і за цю щирість Аліція була Сарі вдячна.
— Розкажи, що в тебе, — мовила вона, порушивши дратівливу тишу, і навіть підморгнула подрузі.
— Два місяці каторжної роботи, і нігті хоч викинь! — Сара простягнула свої засмаглі, темні долоні. — А вони були в мене такі гарні! — зітхнула юна тоном дурненької Дорці й, так само, як вона, закліпала віями.
Дівчата засміялися.
— Ото вже буде, щойно Дорця повернеться з Карибів! — здригнулася Аліція, згадавши однокласницю.
— Ах, які в мене були чудові канікули! А на пляжі всі мене зачіпали. Боже, це такий кошмар!!! Вас не чіпають, то ви й не знаєте, як це жахливо! — Сара перевтілилася в Дорцю без найменших зусиль. На додачу, її міміка й жести були такі самі, як у тієї.
— Господи, невже ми так її не любимо! — Аліція недовірливо похитала головою. Наче ця зневага була чимсь страшенно ганебним.
— А за що її любити? За те, що вона вічно хизується власною тупістю?
— Треба в Бориса запитати, за що вона йому подобається. Здається, він геть здурів від неї й цілі канікули працював, копаючи якісь рівчаки. Щоб купити собі прикид, як у молодого Цуговського.[2]
— Цуговського? — Сара не вірила власним вухам.
— Так, бо Дорця шаленіє від «братів Ц». Борис навіть вивчив кілька їхніх пісень напам’ять…
— Борис? — Сара раптом перелякано глянула на Аліцію. — Ти переконана, що саме Борис?
[2] Брати Цуговські, Войцех та Пйотр, вокалісти популярної польської рок-групи «Брати», сини Кшиштофа Цуговського, засновника й вокаліста групи «Будка Суфлера» (прим. пер.).