тір «стерегти, охороняти» — як у Мінас-Тіріт, палантіри, Тар-Палантір, Тіріон.
тол «шолом» — як у Дор-Куартол, Ґортол.
тол «острів», що стрімко піднімається над морем чи рікою, — як у Тол-Ерессеа, Тол-Ґален тощо.
тон «сосна» — як у Дортоніон.
торон «орел» — як у Торондор (Соронтар мовою квенья), Кіріт-Торонат. Квенійську форму, ймовірно, бачимо в назві сузір’я Соронуме.
тум «долина» — як у Тумґалад, Тумладен; квенійське тумбо (пор.: тумба-леморна Деревобородого — «глибока чорна долина», «Дві Вежі» III 4). Пор.: Утумно (Удун синдарською; Ґандалф у Морії назвав балроґа «Полум’ям Удуна») — так згодом називали глибоку долину в Мордорі поміж Моранноном і Гирлом Ізену.
тур «влада, панування» — як у Турамбар, Турін, Турґон, феантури, Тар-Міньятур.
уіал «сутінки» — як в Аелін-уіал, Ненуіал.
ур- «спека, бути гарячим» — як в уролокі; пор.: уріме й уруі — квенійська та синдарська назви восьмого місяця («Володар Перстенів», «Додаток D»). Споріднені з ним квенійське слово ауре — «сонячне світло, день» (пор.: клич Фінґона перед початком Нірнает-Арноедіаду) — та синдарське аур, яке у вигляді ор- префіксується до назв днів тижня.
фалас «берег, лінія прибою» (фалассе мовою квенья) — як у Фалас, Белфалас, а також Анфалас у Ґондорі. Пор.: Фалатар, фалатрими. Ще одним похідним від цього кореня було квенійське слово фалма— «(гребениста) хвиля», звідки фалмари, Мар-ну-Фалмар.
фарот походить од кореня зі значенням «полювання, переслідування»; у «Баладі про Леітіан» Таур-ен-Фарот понад Нарґотрондом називають «Мисливськими Пагорбами».
фауґ- «зяяти» — як в Анфауґлір, Анфауґліт, Дор-ну-Фауґліт.
феа «дух» — як у Феанор, феантури.
фін- «волосся» — як у Фіндуілас, Фінґон, Фінрод, Ґлорфіндел.
формен «північ» (мовою квенья) — як у Форменос; синдарський відповідник — форн (також фор, фород) — як у Форност.
фуін «морок», «темрява» (гуіне мовою квенья) — як у Фуінур, Таур-ну-Фуін.
яве «плід» (мовою квенья) — як у Яванна; пор.: яванніе — квенійська назва дев’ятого місяця — та явіе — осінь («Володар Перстенів», «Додаток D»).