Читать книгу «Сильмариліон» онлайн.
Фінґон Найстарший зі синів Фінґолфіна, званий Відважним; урятував Маезроса з Танґородріму; Верховний Король Нолдорів після смерті батька; убитий Ґотмоґом під час Нірнает-Арноедіаду. 51,79, 80, 82, 83, 105, 106, 112, 113, 115, 160, 161, 193-198
Фіндуілас Донька Ородрета, кохана Ґвіндора; потрапила в полон під час плюндрування Нарґотронда, вбита орками біля Переправ через Тейґлін. 216-218, 220-224, 227
Фінрод Найстарший син Фінарфіна, званий «Вірним» і «Другом Людей». Засновник Королівства Нарґотронд, звідки походить його ім’я Фелаґунд; познайомився в Оссіріанді з найпершими людьми, котрі перетнули Сині Гори; під час Даґор-Браґоллаху його врятував Барагір; виконав обітницю, дану Барагірові, супроводжуючи Берена під час його виправи; поліг, захищаючи Берена, в підземних в’язницях Тол-ін-Ґауроту. Тут указано номери сторінок і для ймення Фелаґунд, яке вживається самостійно: 51,79, 81, 85, 107, 109, 110, 116, 117, 119, 121, 124, 126, 138-142, 170-173, 175, 176
Фірімари «Смертні» — одна з ельфійських назв людей. 98
Форменос «Північна Фортеця» — твердиня Феанора та його синів на півночі Валінору, збудована після вигнання Феанора з Тіріона. 62-64, 67, 68, 72, 124
Форност «Північна Фортеця» — нуменорське місто на Північних Дюнах Еріадору. 304
Фродо Персненосець. 316
Фуінур Нуменорець-зрадник, котрий наприкінці Другої Епохи здобув владу серед гарадрімів. 306
Чарівники Див.: Істари. 313
Червоний Перстень Див.: Нар’я.
Чертоги Чекання Чертоги Мандоса. 58
Чорна Земля Див.: Мордор.
Чорний Меч Див.: Мормеґіл.
Чорноліття 302,307
Яванна «Дарителька плодів»; одна з валіер, котра входила до числа аратарів; дружина Ауле; також звана Кементарі. Див., зокрема: 15. 13, 15-18, 23, 26, 27, 29, 31-36, 70-72
Складові частини квенійських і синдарських власних назв
Ці примітки було укладено для тих читачів, котрих цікавлять елдарські мови, і як ілюстративний матеріал у них широко використано текст «Володаря Перстенів». Зауваги дуже стислі (що створює хибне враження точності й остаточності) та подані вибірково — з огляду і на проблему раціонального обсягу книги, і на обмеженість знань упорядника. Заголовки розташовано не за певною системою поділу на корені, властиві синдарській мові чи мові квенья, а дещо довільно, так щоби ці складові частини якнайлегше було ідентифікувати у власних назвах.
аґлар «слава, блиск» — як у Даґор-Аґлареб, Аґларонд. У квенійському варіанті — алкар — спостерігаємо перестановку приголосних: аґлареб синдарською відповідає Алкарінкве мовою квенья. Корінь кал- означає «світіння».
адан (множина — едайни) — як в Аданезел, Арадан, дунедайни. Щодо значення цієї складової та її історії див.: Атани в «Покажчику».
аелін «озеро, ставок» — як в Аелін-уіал; пор.: лін (1).
айна «святий» — як в айнури, Айнуліндале.
алда «дерево» (мовою квенья) — як в Алдарон, Алдуденіе, Маліналда; відповідає синдарському ґалаз (присутнє в Карас-Ґалазон та ґаладрими з Лотлоріену).
алква «лебідь» (алф — синдарською) — як в Алквалонде; від кореневого алак — «жвавий», на що натрапляємо також в Анкалаґон.
амарт «судьба» — як в Амон-Амарт, Кабед-Наерамарт, Умарт чи в синдарському варіанті Турінового ймення Турамарт — «Владар Судьби» (Турамбар — мовою квенья).
амон «пагорб» — синдарське слово, яке є першою складовою багатьох назв; форма множини — емин, як в Емин-Берайд.
ан(д) «довгий» — як в Андрам, Андуін; також в Анфалас («Довгий Берег» у Ґондорі), Кайр-Андрос («корабель, що залишає по собі довгий пінистий слід» — острів на Андуіні) й Анґертас («довгі ряди рун»).
анґа «залізо»; синдарський відповідник анґ— як в Анґаінор, Анґбанд, Анґгабар, Анґлахел, Анґріст, Анґрод, Анґуірел, Ґуртанґ; анґрен — «залізний» — як в Анґреност, форма множини — енґрін — як в Еред-Енґрін.
андуне «захід сонця, захід» — як в Андуніе; синдарський відповідник — аннун, пор.: Аннумінас, Геннет-Аннун («вікно на захід сонця» в Ітіліені). Прадавній корінь цих слів — нду — має значення «вниз, із висоти» і присутній у квенійському нумен — «шлях сонця, що сідає; захід» та синдарському дун — «захід», пор.: дунедайни. Адунайське слово адун (Адунахор, Анадуне) є запозиченням із елдарської говірки.
анка «щелепи» — як в Анкалаґон (щодо другого складника цієї назви див.: алква).
анна «дар» — як в Аннатар, Меліан, Яванна; той самий корінь — у слові Андор — «Дарований Край».