В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО): читать книгу онлайн полностью и бесплатно

www.ukrclassic.com.ua – Електронна бібліотека української літератури

Ольга Кобилянська

В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО)

Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки чарівниці...

Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи Дубихи. З дівочих літ вона дуже кохалася у квітах. Особливо пишалася вона великими червоними маками, яких ніхто в селі, окрім неї, не мав.

Якось зупинилися біля того села вози з циганами, що мандрували до Угорщини. Мавра, жінка отамана Раду, народила дитину. Білявого сина з блакитними очима. Раду зрозумів, що це не його дитина, та оскаженів з ревнощів. Хотів жінку вбити. Але її батько захистив доньку. Мавру вигнали з табору. Хвору поклали під сосною та залишили нещасну. А батько Маври узяв свого білявого онука та поніс бозна-куди. Залишив його біля хати найпершого багача у селі — Михайла Дончука. Усе в того багатія було, окрім діточок. Отож узяв він маля до себе.

Мавра прокинулася, роздивилася навкруги: поряд з нею лежать її речі, грошей трохи. Але немає рідного табору, немає батька та матері. Немає дитини! Заридала.

Мавру підняла Іваниха Дубиха. Залишила її у себе. Мавра доглядала маленьку Тетянку, дочку Іванихи, що народилася невдовзі після смерті батька. Інколи вибігала циганка з хати" шукала свого синочка, але поверталася ні з чим, зморена та нещасна.

Згодом полюбила Мавра Тетянку, немов рідну дочку. Але циганська вдача кликала ту мандрівну душу в подорож, бо не може циган довго на одному місці жити. Помандрує Мавра, настраждається межі чужі люди та знову повертається до Іванихи. Довго так тяглося. Вже Тетянці дванадцять років сповнилося.

І ось звернулася Мавра до Іванихи з дивним проханням: дозволити їй, Маврі, переселитися до колиби, що стояла самотньо понад яром-пропастю на горі Чабаниці. Мовляв, буде вона там займатися ворожінням. А до мами-господині та Тетянки буде навідуватися.

Іваниха подумала та погодилася, бо Мавра дитину зовсім розпестила, усе їй дозволяє, циганські казки розповідає.

Переселилася Мавра до колиби. Ходили до неї дівчата та жінки ворожити, коли грошенят давали, коли молока та хліба. Сама вона влітку збирала гриби та ягоди, носила на продаж, отож не бідувала.

Швидко час спливає. Ось уже Тетянці двадцять років. Висока, гнучка, білолиця, з чорними бровами. Та ще й працьовита та милосердна. Усі нею милуються.

А Маврин син Гриць виріс у Михайла Дончука. Знав, що він не рідна його дитина. Гарний виріс. Біляве волосся змінилося на чорне, а очі — сині, чудові.

Гонор мав великий, ніякого примусу не зносив. Дівчата за ним умлівали. Він горнувся до Насті Кривинюківни. Добра була дівчина, працьовита. Та й батько заможний.

***

Якось Мавра-циганка поворожила собі на картах, та зайнялося в неї серце. Побачила вона там, що прийдуть до неї два якихось чоловіки: один старий, а другий молодий. А ще там свою Тетянку побачила, яку люди прозвали "Туркенею" (у Кобилянської — Туркиня) за золоті сережки-півмісяці у вухах. Ті сережки їй Мавра подарувала.

А ще побачила... Смерть! Страшно Маврі.

Дійсно, якось зимової ночі хтось стукав до неї та старечий голос просив пустити у хату. Мавра не впустила його, бо боялася грабіжника. Але потім довго цей голос звучав у її вухах та нагадував голос батька.

А потім сталося те, що, певне, мало статися. Тетяна, заквітчана червоними маками, ішла до Маври та зустріла хлопця на вороному коні. Це був Гриць. Поговорили вони — та немов блискавка поміж них промайнула. Спалахнуло щось. Не сказала Тетяна Грицеві, звідки вона та як її звуть. Сказала тільки прізвисько: "Туркеня".

Гордий Гриць. Горда й Тетяна. Щось їх тягне одне до одного, а щось примушує сперечатися. Стоїть дівчина у пам’яті перед очима Гриця: пишна, заквітчана, непокірна. Ні про що він більше думати не може.

Зустрічаються парубок з дівчиною не на вечорницях, а на Чабаниці, немов та гора тільки для них двох створена.

Але знала Тетяна, що Гриць подобається багатьом дівчатам. Як свисне до котрої, так вона до нього й біжить.

— До мене ти не будеш свистіти! — сказала Тетянка та нарешті розповіла Грицеві, що вона донька поважної Іванихи Дубихи. — Не прийду я більше до тебе!

Після цієї гордовитої відповіді Гриць прийшов до Насті, що чекала на нього, догоджала йому та ні про що не питала.

***

Ось уже прийшли осінні дні. Сумно Тетяні. То вона втішається думкою, що Гриць її любить, то остерігає сама себе, що ліпше не любити, ніж бути покинутою. А Гриць покине її. Покине!

Зі своїми думками прийшла вона до Маври.

А Мавра зілля, назбиране влітку, сушить по закутках. І розповіла стара циганка дівчині про зілля від усілякого лиха, яке дає міцний сон, коли неспокійно на душі. У неділю рано копати з водою у роті, у понеділок полоскати, у вівторок варити.