Дікеополь
Тьху!
Амфітей
Що, не до вподоби?
Дікеополь
Поганенький щось:
190 Cмердить смолою, кораблями свіжими.
Амфітей
Запий десятирічним, чей смачніший він.
Дікеополь надпиває з другої пляшки.
Дікеополь
І цей не кращий: віддає посольствами —
Застоявсь, певне, як і ті союзники.
Амфітей
Тепер візьмися до тридцятирічного
На морі й суходолі.
Дікеополь п'є з третьої пляшки.
Дікеополь
Діонісе мій!
Нектару запах чую, смак амбросії!
Не тхне пайком триденним і не булькає,
А так і каже: «Йди, куди бажання є».
Його приймаю, узливаю, п'ю його,
200 Начхавши на ахарнян. Хай їм грець усім!
І йду вже, вільний, не на війни, злигодні,
А в поле, святкувати Діонісії.
(Виходить).
Амфітей
Я ж від ахарнян далі утікатиму.
(Втікає).