Твердиня: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

(перекл. з ісп.)

Себастьян Цезар Гарсіа, кореспондент

Більше ніж місяць британська наукова експедиція не озивається із джунглів Мадре-де-Діос. Групу очолює відомий натураліст Пол Холбрук.

Експедиція вирушила вгору по Ріо-де-лас-П’єдрас уранці 11 лютого 2008-го. До останнього часу британець підтримував зв’язок із колегами за допомогою супутникових телефонів. Від 5 червня Холбрук не відповідає на виклики. Із джерел, наближених до організаторів подорожі, отримано інформацію, що до кінця червня за GPS-маячками, вмонтованими в експедиційне обладнання, ще можна було простежити пересування групи, проте два тижні тому сигнали припинили надходити. Відтоді про долю Холбрука нічого не відомо.

Сеньйор Холбрук прагнув відшукати у тропічному лісі рудобородого тіті, рідкісного примата, питання існування якого досі залишається дискусійним. Старт експедиції було заплановано на кінець 2007-го, та його кілька разів переносили через відмову носильників з племені мачігуенга йти на північ Мадре-де-Діос. За їхніми словами, в тій місцевості живуть демони.

Місцеву владу в Пуерто-Мальдонадо не повідомляли про експедицію, що, на думку експертів, може спровокувати скандал між офіційними представниками Перу та Британії.

_________________________________________________

Пол Холбрук — учений-зоолог і мандрівник, автор сорока наукових праць і кількох популярних книг, серед яких світовий бестселер «Люди й пацюки», під час своїх мандрів відкрив і описав більше ніж сотню раніше не досліджених видів. Народився 1965 р. у м. Бангор, Князівство Уельс, Велика Британія. У 1981–1989 рр. працював у Джерсійському зоопарку (нині Парк дикої природи ім. Даррелла), заснованому всесвітньовідомим натуралістом і письменником Джеральдом Дарреллом (1925–1995).

Знаний тим, що 1997 року на перуанському хребті Вілкабамба, неподалік руїн Мачу-Пікчу, спіймав невідомого науці шиншилового деревного щура (Cuscomys ashaninka), 2004-го під час дослідження гори Удзунґва в Танзанії відкрив новий вид слонячих землерийок, пізніше названий сіролицими сенгу (Rhynchocyon udzungwensis). Також 2001-го Холбрук першим описав «геніального пристосуванця» — мураху Myrmeconema neotropicum, що вміє перетворюватись на ягоду, в такий спосіб привертаючи увагу птахів, які ковтають «ягоду», а разом із нею декілька сотень яєць.

2006-го за видатні наукові досягнення Холбрука було удостоєно рицарського титулу.

Friday, July 18, 2008 № 47,687 70p

Тобі Ґроуфорд і Беверлі Мелоун

Британське посольство в Лімі, столиці Перу, висловлює занепокоєння долею видатного натураліста й мандрівника сера Пола Холбрука.

П’ять місяців тому сер Пол на трьох човнах вирушив із Пуерто-Мальдонадо (адміністративного центру найбіднішого та найменш заселеного регіону Мадре-де-Діос) угору по Ріо-де-лас-П’єдрас. В експедиції його супроводжували колега з Австралії біолог Кетрін Муні, перуанець-провідник, а також десять (за іншими даними — п’ятнадцять) носильників із племені мачігуенга. Мета експедиції, підготовку до якої широко висвітлювали британські й американські ЗМІ, полягала в пошукові рудобородого тіті — невеликого примата, чиє існування до сьогодні науково не підтверджено. Низькоякісну фотографію мавпи, нібито зроблену дроворубами в лісах крайнього заходу Бразилії влітку 2002-го (на цей момент єдине зображення рудобородого тіті), спеціалісти вважають знімком сумнівного походження. Втім, сер Пол переконаний в існуванні примата й не раз заявляв, що бачив його 2006-го в колумбійській частині тропічних лісів Амазонії. Британець також наголошував, що ці милі бородаті створіння перебувають на межі вимирання — їхня популяція не перевищує 250–300 особин, — тож їх потрібно рятувати.

Кетрін Муні вирушила в ліси Мадре-де-Діос, сподіваючись розшукати Martialis heureka, особливий вид мурах, які, за її припущенням, дожили до наших часів від крейдяного періоду. 2000 року в околицях містечка Манаус (Бразилія) Муні знайшла всього трьох представників цього виду. На жаль, мертвими. Через незвичайний вигляд цих комах уже вважають належними до окремої підродини.

Експедицію було чудово оснащено.

Першими на сполох забили, як не дивно, колеги Кетрін Муні з австралійського відділу Міжнародного товариства збереження природи (Conservation International), розташованого в Сіднеї, тобто за тринадцять тисяч кілометрів від Перу. Технічні засоби давали змогу Холбруку та Муні виходити на зв’язок; також за допомогою GPS-локаторів на сайті www.saveredbeardedtiti.com можна було стежити за пересуванням експедиції у джунглях. Зв’язок із науковцями обірвався більше ніж місяць тому — 5 червня.

Професор Норман Хенке, який до останнього відстежував просування експедиції з координаційного центру в Сіднеї, пояснив «The Daily Telegraph», чому не здійняв тривогу раніше:

«У цьому немає нічого дивного. Зв’язок часто втрачають. Пол і Кетрін опинилися в агресивному середовищі, де немає можливості купити нові акумулятори або занести передавач до майстерні з ремонту радіоапаратури. Може, розрядилися батареї, може, під час переправи намокли акумулятори, а може, щось сталось із передавачем. Будь-що могло трапитися. Проте GPS-маяки працювали, експедиція рухалась, а отже, я знав, що з ними все гаразд».

Так тривало до 27 червня, відколи із GPS-локаторів більше не надходили сигнали на супутник. Коментує професор Хенке:

«А ось це здивувало мене, бо я знав, що маячків чотири, вони споживають дуже мало енергії, а кожен із них обладнано вбудованою батарейкою, якої вистачає мінімум на 18 місяців роботи. Мені важко уявити, що мусило статися, щоби вони вийшли з ладу водночас. Я почекав п’ять днів і зв’язався із британським послом у Перу. Гадаю, це було правильно».

Крайнє зафіксоване положення експедиції має координати 10° 50′ 52″ пд. ш. 70° 54′ 26″ зх. д.

5 червня, під час останнього сеансу зв’язку, сер Пол повідомив Нормана Хенке, що знайшов руїни, схожі на інкські сільськогосподарські тераси в Андах, хоч і більші за розмірами, тож вирішив відхилитися від курсу, щоб дослідити їх. Дані супутника це підтверджують: 6–7 червня група прямувала на захід. Після цього експедиція повернула на північний схід і дотримувалася раніше визначеного маршруту.

Перуанська влада затримує початок пошукової місії через відсутність доказів того, що група Холбрука потрапила в халепу. Співробітник МЗС Перу під час приватної розмови із представником «The Daily Telegraph» зазначив, що Холбрук подався надто далеко, пошуки коштуватимуть сотні тисяч доларів — ніхто на таке не піде, навіть більше, сер Пол не повідомляв офіційну владу про експедицію, не отримував дозволу, а тому Перу просто не зобов’язане його рятувати.

Американський фотограф Гаррі Паллістер, напарник сера Пола під час поїздки до Танзанії у 2003–2004 рр., зберігає оптимізм. За його словами сер Пол об’їхав півсвіту, опиняючись у найбільш неприступних закутках, і є надзвичайно досвідченим мандрівником, який уміє ухилятися від небезпек, а також виявляти витримку в критичних ситуаціях. Малоймовірно, щоб людина з таким досвідом утратила контроль над експедицією.

«Так, Мадре-де-Діос — це справжня дупа на тілі планети. Але не варто впадати в істерію та передчасно ховати Пола, — каже містер Паллістер, — цей хитрий лис не пропаде, знаю його давно, і часом мені здається, що Пол народився у джунглях і сам перегризав собі пуповину. Не здивуюсь, якщо за кілька тижнів він приповзе до Пуерто-Мальдонадо, голодний і охлялий, із двома видами тропічної лихоманки за пазухою, що валитимуть його з ніг двічі на день, і ще одним, третім видом, до сьогодні не відомим медицині, проте щасливий, усміхнений і, основне, з цілим караваном саморобних кліток за спиною, заповнених звірятами, яких ще не бачило людство. Він пішов по рудобородого тіті — і він його дістане. В цьому весь Холбрук».

На запитання, що він думає про згадані в останньому повідомленні руїни, Гаррі Паллістер відповів:

«Важко сказати… Пол не цікавився руїнами древніх цивілізацій. Як мені відомо, Кетрін Муні теж. Сумнівно, що Пол міг відхилитися від обраного маршруту заради мертвих каменюк. Хіба що він стикнувся із чимось справді цікавим».