— Слухай, слухай! — осміхнувся Берт до Мері. — Оце так і має бути! Сексон знає, як до справи братися.
— А я гадаю, що ніколи нічого не робитиму, не порадившись із тобою, — мовив Біллі до Сексон.
— Слухай і ти! — зраділа Мері. — Запам’ятай, що той, хто візьме мене, теж повинен буде про все радитися зі мною.
— Біллі тільки влещує її, — не вгавав Берт. — Усі так кажуть, доки не поберуться.
Мері презирливо пирхнула:
— Ручуся, що Сексон обкрутить його круг пальця. А щодо мене, то я не криюся: я таки водитиму за носа того, хто зі мною побереться.
— Якщо покохаєш, то не водитимеш, — заперечила Сексон.
— Тим паче водитиму, — наполягала Мері.
Берт удав, що страшенно цим вразився.
— Ось бачите, чого ми з Мері й досі не побралися, — мовив він. — Я, мов отой упертий індіянин, — нехай мене дідько вхопить, коли я не хазяйнуватиму сам у своєму власному вігвамі так, як мені заманеться.
— Але я не індіянка, — огризнулася Мері, — і не пішла б за такого впертого індіянина навіть і тоді, коли б усі чоловіки на світі повмирали.
— Не квапся, бо ж оцей упертий індіянин, здається, ще тебе не сватав.
— Знає-бо, що на нього чекає, як посватає.
— Після цього він, мабуть, ще сім разів приміряє, заки відріже.
Сексон, аби повернути розмову на приємнішу тему, заплескала в долоні, немовби раптом щось надумала.
— О, я зовсім забула. Я хотіла вам показати щось цікаве. — Вона добула з гаманця тоненьку золоту обручку й передала її присутнім. — Це шлюбна обручка моєї мами. Я завжди носила її на шиї, як медальйон. У притулку мені не дозволили цієї обручки носити, але я так плакала, що вихователька врешті віддала мені її. Здумайте тільки! — з наступного вівторка я носитиму її на пальці! Біллі, глянь-но, що там усередині вирізьблено?
— «Д. від К. 1879», — прочитав той.
— Дезі від Карлтона, — Карлтоном звали мого батька. А тепер, Біллі, там треба вирізьбити і наші ініціали.
Мері аж умлівала від захвату.
— Ах, як хороше! — тішилася вона. — «С. від Б. 1907».
Біллі на хвилю замислився.
— Ні, це була б неправда, бо ж не я дарую його Сексон.
— А я знаю, як треба, — сказала Сексон. — Просто «Б. і С.».
— Ні, — похитав головою Біллі, — «С. і Б.», бо ти для мене перша.
— Якщо я перша для тебе, то й ти ж перший для мене. Біллі, любий, хай буде «Б. і С.».
— От, бачиш, — озвалася до Берта Мері, — вона вже й зараз водить його за носа.
Сексон відчула шпильку.
— Хай буде по-твоєму, Біллі, — згодилася вона.
Він пригорнув її до себе.
— Ми ще про це порадимось.