Бо далеко є до неба.
Оля… Оля… Оля…
Сльози свої кидай
На розпалену землю.
Скоро буде тут рай,
Якщо схочеш, напевно.
Я подумав собі,
Чи лишитися жити?
Добре так мені,
Де ж себе заподіти, де ж?!
Оля… Оля… Оля…
Оля… моя Оля…
Осінь-зима
А я тобі розкажу, коли настрою нема,
Дерева засихають — то приходить зима.
Сльози замерзають, бо зима — то зима,
І в мене зима, і в тебе зима.
В старому магазині і вітрини нема,
Колись її розбили, коли була зима.
Я добре пам’ятаю, що зима — то зима,
Холодна зима, чорно-біла зима…
По осені приходить зима…
Всі ходять на роботу, як нічого нема,
І хмари постояти стали — довга зима.
По радіо казали, що зима є зима.
Мені би покурити шось — ні в кого нема.
По стінах моїх лазив десь маленький павучок,
Він лапав ціле літо жирні мухи на гачок.
А потім, видно, хтось сказав: зима є зима,
І тільки сніг пішов, а павука вже нема.