Не дай, шоб злий язик будив нас серед ночі.
Не клич, я не піду, бо більше не треба,
Дороги не завжди збираються в небо.
Не дай…
Не дай, шоб я лишив тебе, нам буде тяжко,
Не дай забути сни, без того жити страшно,
Не дай, шоб бачив я, як плачуть твої очі,
І не дай, шоб злий язик будив нас серед ночі.
Не йди ніде, я сплю на твоїх колінах.
Не кожен день встає сонце на стінах.
Не дай…
Не дай, шоб я лишив тебе, нам буде тяжко,
Не дай забути сни, без того жити страшно,
Не дай, шоб бачив я, як плачуть твої очі,
І не дай, шоб злий язик будив нас серед ночі.
Не дай…
Не засипай ті ями
Я дерева вкрию, бо вже низько хмари є тяжкі,
Хтось води налиє, бо так сумно, тихо без води.
Я з тобою піду, бо пора вже нам кудась піти,
Ми принесем снігу і насиплем землю на горби.
Не засипай ті ями…
Я дорогу знаю, я то бачив вже не раз, як спав,
Я роботу маю, ше такої я ні раз не мав.
Ми вже скоро прийдем, я тебе занесу аж наверх,
Ти не хочеш світла, бо його тут забагато.
Небо
Небо висить, моє небо,
Небо висить, моє небо.
Я хочу скинути небо, небо,