Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.

Річ у тому, що комп’ютери дуже швидко розвиваються, і для того, щоб за цим процесом можна було якось устигати, більшість елементів мають стандартне підключення, і тому їх можна замінювати один одним, тобто будь-який модуль можна замінити на будь-який інший аналогічний. Саме сумісність багатьох елементів ПК допомогла завоювати світовий ринок.

На материнській платі є декілька рознімань для підключення:

• процесора (або кількох процесорів);

• модулів оперативної пам’яті;

• відеокарти (його може і не бути);

• різноманітної периферії (PCI, CNR, ISA тощо).

Отже, можна встановити більше оперативної пам’яті, додатковий жорсткий диск чи CD-ROM, встановити більш сучасну та досконалу відео– або звукову карту тощо. Це дозволяє підвищити потужність комп’ютера, деякі задачі він зможе виконувати швидше. Крім того, встановивши додаткове обладнання, можна виконувати задачі, які раніше комп’ютер узагалі не вмів. Усе це можливо завдяки тому, що існують стандартизовані інтерфейси комп’ютерного обладнання.

Саме інтерфейси ПК є найстійкішими елементами комп’ютера, вони змінюються найрідше. Наприклад, шина ISA остаточно зникла із серійних комп’ютерів лише у сімействі Pentium 4 та аналогічних платформ. Вона проіснувала на персональних комп’ютерах для сімейства x86 починаючи з самого початку (8086).

Інтерфейси змінюють лише тоді, коли в цьому є дуже начальна потреба, а саме: коли закладені в ньому технічні рішення вже не можуть повністю задовольнити існуючі потреби. Саме так сталося з шиною ISA. Вона стала стандартною для промисловості, тому її так довго підтримували, та навіть зараз підтримують. Хоча вільно купити материнську плату з цією шиною вже неможливо, їх досі продають навіть для платформи Pentium 4 на спецзамовлення.

Усі комплектуючі час від часу перестають бути взаємозамінними. Тобто з’являється нове сімейство, яке несумісне з попередніми повністю або частково. Тому завжди при самостійному покращенні свого комп’ютера слід звертати увагу на цю проблему.

На жаль, навіть якщо встановлено сумісне обладнання, ще не можна гарантувати його коректну роботу. Чому? Існує багато причин таких аномалій. Серед них: помилки розробників (як додаткового обладнання, так і материнських плат, драйверів, клієнтських програм тощо). Користувачі часто стикалися з такою проблемою, як некоректна робота TV-тюнерів у деяких слотах PCI. Тобто сам тюнер працює, але якщо його встановити в інший слот, з ним коїться щось дивовижне. Випадають кадри, зображення втрачає плавність, звук починає випереджати зображення або відставати від нього, іноді в «неправильному» слоті тюнер взагалі не працює. Ці проблеми виникають через особливості системи переривань PCI та роботи драйверів. Іноді проблеми виникають і з іншим обладнанням.

Отже, слід пам’ятати, що для користувача, крім характеристик обладнання, дуже важливим є його безпроблемна робота, тому слід уважно перевіряти куплений пристрій (відеокарту, джойстик тощо) саме за цим критерієм. Збої можуть бути через несправність «заліза», а можуть бути більш серйозні проблеми, наприклад помилки у внутрішній програмі пристрою, помилки при проектуванні, помилки в драйверах. Тому не слід беззастережно вірити комп’ютерній пресі та Інтернет-виданням. Добре, якщо ви маєте гарні стосунки з продавцями магазину, де завжди купуєте комплектуючі, з ними можна порадитись про кожну деталь, що ви збираєтеся придбати.

Крім удосконалення (upgrade) апаратних засобів, існує ще напрямок удосконалення за рахунок програм або драйверів, а саме: за допомогою альтернативних програм чи драйверів можна «навчити» те ж саме «залізо» працювати краще, мати більше функцій тощо. Гарним прикладом може слугувати альтернативний проект драйверів для звукових карт фірми Creative сімейств Live! та Audigy від незалежних розробників з Росії. Цей проект має назву KX-project. Таку назву йому дали від назви сигнальних процесорів фірми Creative, на основі яких будуються ці звукові карти (Emu 10K1, Emu 10K2). Цей пакет драйверів та програмного забезпечення має дуже багато функцій, яких немає в оригінальному пакеті. Це підняло любительські звукові карти на сходинку вище. Вони стали «ближчими» ентузіастам запису звуку та музикантам. Це програмне забезпечення безкоштовне, але вдячний користувач завжди може вчинити благодійний акт – перерахувати гроші розробникам. Та попри всі переваги цього пакета, він має ряд недоліків: перш за все, ускладнений інтерфейс керування (порівняно з оригіналом), також було відмічено кілька випадків некоректної роботи з деякими новими іграшками. Цей проект живе, постійно з’являються нові версії, тому є надія, що помилки, які зараз існують, буде виправлено.

Тепер саме час розглянути, як саме можна вдосконалювати комп’ютер.

Як установити додаткову пам’ять?

Для чого треба встановлювати додаткову пам’ять? Оперативна пам’ять – один із найголовніших ресурсів ПК. Під час роботи у ній зберігаються елементи операційної системи та програми і дані, з якими працює користувач. Хоча сучасні операційні системи мають ієрархічну структуру пам’яті та можливість кешування на жорсткому диску, ОЗП дуже сильно впливає на якість роботи системи. Річ у тому, що ОЗП набагато швидший за жорсткий диск. Тому коли на комп’ютері встановлено мало пам’яті, а ми спробуємо попрацювати з великими файлами (наприклад, фотографіями з високою чіткістю), робота з ними буде виконуватись дуже повільно – набагато повільніше, ніж ми могли б очікувати порівняно з маленькими файлами того ж типу. Це пов’язано з тим, що велике фото не вміщається в оперативну пам’ять, а тому воно зберігається на диску. Для роботи з кожним елементом фото треба щоразу обмінюватися інформацією з вінчестером. Збільшення кількості оперативної пам’яті зменшує кількість звертань до жорсткого диска, тому значно збільшує швидкість роботи.

На ПК існувало і існує декілька різновидів оперативної пам’яті. Кожний тип відрізняється за характеристиками і має різні роз’єми підключення.

За більш ніж 20 років існування ПК на процесорах х86 використовувались такі роз’єми для підключення пам’яті:

• SIMM 48-pin;

• SIMM 72-pin;

• DIMM;

• RIMM.

На перших двох використовувались мікросхеми динамічної пам’яті типу FP та EDO. На модулях DIMM використовувались синхронна динамічна пам’ять SDRAM, а зараз використовується удосконалена синхронна пам’ять, що працює за обома фронтами сигналу (DDR). Роз’єми RIMM з новим типом динамічної пам’яті RDRAM використовувались на перших серіях комп’ютерів Pentium 4, але згодом від них відмовились.

Якщо ви самостійно встановлюєте модулі пам’яті, слід пам’ятати, що для коректної роботи однієї «механічної» сумісності замало. Це означає, що для одного і того ж роз’єму може бути декілька видів пам’яті, несумісних між собою. Наприклад, модулі пам’яті SDRAM, хоча всі сумісні за електричними виводами, мали три стандартні робочі частоти – 66, 100 та 133 МГц. Найшвидша пам’ять може працювати в усіх трьох режимах, але повільні не можуть працювати швидше. Аналогічна ситуація існує і з DDR-модулями. Крім того, модулі динамічної пам’яті можуть різнитися за деякими електричними параметрами, що може призвести до нестійкої роботи або система взагалі не зможе водночас працювати з двома модулями.

Іноді також буває, що система взагалі не може працювати з пам’яттю того розміру, якого вам би хотілося. Тож доведеться зупинитися на меншій або змінювати материнську плату.

Якщо ж ви вибрали сумісну пам’ять, то залишається тільки встановити її у вільний слот на материнській платі (або замінити стару пам’ять новою) і ввімкнути машину – комп’ютер сам знайде, протестує і буде працювати з «обновкою».

До речі, мікросхема пам’яті може працювати, навіть маючи деякі дефекти. При цьому зміниться реальна ємність такої пам’яті. Щоб це перевірити, потрібно запустити спеціальні тести пам’яті, але знати, що вони виконуються досить довго.

Як установити плату сканера та підключити сканер?

Зараз сканери стали доступним периферійним пристроєм для домашнього ПК. За їх допомогою можна оцифровувати різноманітні зображення, а друкований текст потім навіть розпізнати.

Сканери існують досить давно, тому на сьогоднішній день є кілька способів їх підключення до комп’ютера. Колись ці пристрої були дорогі і застосовувались лише в організаціях. Тоді були поширені сканери, що підключаються до комп’ютера по шині SCSI. Сьогодні ця шина застосовується здебільшого у серверах для підключення жорстких дисків. Але тоді підключення до неї сканерів було виправдано через високу пропускну здатність цієї шини та можливість віддалення пристроїв на кілька метрів від комп’ютера. Домашні ПК, як правило, не мають шини SCSI, тому для підключення таких сканерів треба мати спеціальний контролер, що забезпечить можливість роботи з цим інтрефейсом. Плати контролерів SCSI виготовляють для інтерфейсу PCI. Після установки плати треба встановити драйвери контролера, щоб операційна система могла працювати з шиною, а вже потім підключати сканер і встановлювати драйвери для нього.