Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.

Сервіс Usenet (групи новини або телеконференції). Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи. Для реалізації цього сервісу існують клієнтські програми, наприклад Microsoft Internet News.

Сервіс WWW (World Wide Web – Всесвітня павутина). WWW – це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв’язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на web-серверах. Окремі документи Всесвітньої павутини називаються web-сторінками. Групи тематично об’єднаних web-сторінок утворюють web-вузол (жаргонний термін – web-сайт або просто сайт). Web-сторінка – це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа мовою гіпертекстової розмітки – HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відеооб’єкти.

Найважливішою рисою web-сторінок є гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із рисунком можна пов’язати інший web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи. Таким чином, сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються в серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення.

Для передачі інформації у WWW використовується протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol – протокол передачі гіпертексту). Перегляд web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм браузерів (англ. to browse – переглядати). Найпопулярнішими web-браузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator.

Сервіс IRC (Internet Relay Chat). Він забезпечує проведення телеконференцій у режимі реального часу. Переваги: можна анонімно поговорити на цікаву тему або швидко одержати консультацію. На відміну від системи телеконференцій, у якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрите для всього світу, в системі IRC беруть участь, як правило, лише кілька чоловік. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом. Існує кілька популярних клієнтських програм для роботи з серверами і мережами, що підтримують сервіс IRC, наприклад програми mIRC і mIRC32 для Windows. Ці, а також подібні до них програми застосовуються для ділового й особистого спілкування персоналу фірм у реальному часі, для проведення групових консультацій і нарад.

Служба ICQ. Вона призначена для пошуку мережевої IP-адреси людини, комп’ютер якої приєднано в даний момент до мережі Інтернет. Назва служби походить від виразу «І seek you» – «Я тебе шукаю». Необхідність у подібній послузі пов’язана з тим, що більшість користувачів не мають постійної IP-адреси. Їм видається динамічна IP-адреса, що діє тільки протягом цього сеансу. Цю адресу видає той сервер, через який відбувається приєднання. У різних сеансах динамічна IP-адреса може бути різною, причому заздалегідь невідомо якою. При кожному приєднанні до мережі Інтернет програма ICQ, встановлена на комп’ютері користувача, визначає поточну IP-адресу і повідомляє його центральній службі, яка, в свою чергу, оповіщає партнерів користувача. Далі партнери (якщо вони також є клієнтами цієї служби) можуть встановити з користувачем прямий зв’язок. Після встановлення контакту зв’язок відбувається в режимі, аналогічному сервісу IRC.

Сервіс Telnet (віддалений доступ). Він дає можливість абоненту працювати на будь-якому комп’ютері мережі Інтернет, як на своєму власному. Часто використовується режим роботи – доступ до віддаленого сервера бази даних. У минулому цей сервіс також широко використовувався для проведення складних математичних розрахунків на віддалених суперкомп’ютерах. У наші дні у зв’язку зі швидким збільшенням обчислювальної потужності ПК необхідність у подібній послузі скоротилася, але служби Telnet у мережі Інтернет продовжують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об’єктами, наприклад телескопами, відеокамерами, промисловими роботами. Прикладом програми, що реалізує доступ до Telnet-сервісу, може бути програма Net Term.

Доступ користувачів до мережі Інтернет

Для роботи в мережі необхідно:

• фізично приєднати комп’ютер до одного з вузлів мережі Інтернет;

• одержати IP-адресу на постійній або тимчасовій основі;

• встановити і настроїти програмне забезпечення – програми-клієнти тих сервісів, послугами яких мається намір скористатися.

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдерів.

Провайдер – це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Інтернет. Як правило, провайдер має постійно ввімкнений досить продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами, каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата тощо).

Провайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються мережею. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настройки з’єднання (ідентифікатори, номери телефонів, паролі тощо). Як правило, користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до мережі Інтернет через свою локальну мережу. На один з комп’ютерів локальної мережі покладається вирішення завдань proxy-сервера – управління локальною мережею й виконання функцій «посередника» між комп’ютерами користувачів та мережею Інтернет (англ. proxy – представник, довірена особа).

Всі технічні й організаційні питання взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція, в якій наводиться перелік дій, які треба виконати для приєднання до мережі Інтернет. Технічно для приєднання до комп’ютера провайдера потрібні ПК, відповідне програмне забезпечення й модем – пристрій, що перетворює цифрові сигнали від комп’ютера на сигнали для передачі по телефонних лініях і навпаки, або виділений канал зв’язку. Якщо ваш комп’ютер входить до локальної мережі, яка вже з’єднана з Інтернет, доступ можна здійснити через цю мережу.

Комп’ютер провайдера може виконувати функції хост-машини або звертатися до більш потужних хост-машин для доступу до глобальних ресурсів мережі Інтернет через високопродуктивний канал передачі даних – магістраль.

Хост-машина (англ. host – господар) – це комп’ютер, що виконує мережеві функції, реалізуючи повний набір протоколів. Крім мережевих функцій, хост-машина може виконувати завдання користувача (програми, розрахунки, обчислення). Деякі хост-машини можуть виконувати функції шлюзів – апаратних і програмних засобів для передачі даних між несумісними мережами, наприклад між мережею Інтернет та мережами FidoNet. Роль шлюзу між мережею Інтернет і локальними мережами відіграє ргоху-сервер.

Вибираючи провайдера, варто порівняти пропоновані набори послуг. Зверніть увагу, які швидкості з’єднання забезпечує провайдер; бажано, щоб він мав у своєму розпорядженні модеми, що підтримують протокол такий самий, який підтримує ваш модем. Слід також уточнити, чи не буде обмежень по швидкості передачі даних між моделями модемів, що є у користувача й у провайдера. Має значення число телефонних ліній провайдера, чи легко буде до нього додзвонитися. Для того щоб ви могли працювати в мережі Інтернет, користуючись можливостями Windows чи UNLX, провайдер повинен підтримувати доступ через протокол рівноправного зв’язку (Pomt-to-Pomt Protocol, PPP).

Крім того, варто звернути увагу, чи може провайдер забезпечити поштову скриньку електронної пошти (звичайно це додаткова послуга).

У питаннях оплати послуг слід зазначити, що, хоча звичайно оплачується лише час підключення до Інтернету, деякі провайдери вимагають додаткової оплати за факт підключення, підтримку поштової скриньки і, можливо, абонентської плати.

Дані для доступу до Інтернету

Підписавши на послуги Інтернет, користувач одержує в провайдера:

• номер телефону для з’єднання з провайдером;

• ім’я користувача;

• пароль;

• IP-адресу сервера;

• IP-адресу користувача;

• адресу електронної пошти, що складається з імені хоста і домена (виду host@domain, наприклад, user@company.provider.ua);

• адресу серверу електронної пошти, якщо він не збігається з адресою провайдера;