Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.
А чому саме @, запитаєте Ви? Офіційна історія говорить, що Рей, роздумуючи про те, як відділити ім’я користувача від імені комп’ютера, глянув на свій телетайп 33 моделі (що він там саме побачив, я не знаю) і вибрав символ «мавпа-пес» як роздільник.
«Символ @ ніс зміст, я вживав @ для вказівки, що користувач відноситься до іншого хосту, відмінного від локального», – пояснював Томлінсон.
В інших мережах використовували інші символи, тривалий час навіть велися так звані «війни заголовків» електронної пошти. Наприкінці 80-х «@» був прийнятий як всесвітній стандарт.
1976 року з’явилася програма UUCP (Unix-to-Unix Copy) – Інтернет офлайн (фрінет – не можна проглядати сторінки), що привело до створення такої послуги, як USEnet (групи новин).
Саме так спочатку називалася мережа, що дозволяла користувачу ввійти на машину, де розміщувалася інформація, і вибрати звідти всі потрібні йому матеріали. Уже на початковому етапі розвитку кількість користувачів мережі USEnet щорічно потроювалася. Наприкінці 80-х років до мережі ARPANET підключився Радянський Союз.
У 1990 році мережа ARPANET перестала існувати і на її місці виник Інтернет. Він уможливив вільний обмін інформацією, незважаючи на відстані і державні кордони. Проте спочатку його ресурси були доступні лише за допомогою програмного забезпечення, орієнтованого виключно на пересилання файлів і неформатованого тексту. Зрештою фізики Тім Бернерс-Лі і Роберт Кайо із Женевського ЦЕРНа (CERN) вирішили розробити інфраструктуру, що дозволить обмінюватися результатами досліджень через Інтернет у вигляді звичного відформатованого й ілюстрованого тексту, що включає посилання на інші публікації. Так було започатковано World Wide Web (WWW) – Всесвітню інформаційну павутину, яка на сучасному етапі охопила своїми мережами практично весь комп’ютерний світ і зробила Інтернет доступним і привабливим для мільйонів користувачів.
Прогрес не стоїть на місці. Якщо кілька років тому Світова павутина являла собою велике скупчення інформації, що містить тільки тексти і статичну графіку, то сьогодні часто-густо вона наповнена мультимедіа-даними, що виявилися дуже ненажерливими з погляду пропускної здатності каналів передачі інформації. До того ж, Інтернет став комерційною мережею, повною реклами, інтернет-магазинів.
Якщо на початку свого розвитку «павутина» мала стати помічницею «геніїв думки» у їхній нелегкій роботі, то, проживши недовге життя, вона практично повністю звільнилася від контролю вчених і перейшла до рук звичайних людей. Ученими і дослідницькими організаціями було вирішено відмовитися від застарілого, повільного й засміченого Інтернету, у результаті чого була створена високошвидкісна мережа Інтернет-2.
Які реальні задачі виконує Інтернет-2 на даний момент?
1. Проведення спільних ресурсоємних обчислень і досліджень. Живим прикладом даного використання потужностей нової Мережі можна назвати «Інтерактивне молекулярне середовище зі спільним використанням» (Molecular Interactive Collaborative Environment (MICE)), розроблене в суперкомп’ютерному центрі Сан-Дієго. Вона дозволяє декільком ученим з різних точок на відстані керувати об’ємними моделями різних макромолекул і робити дослідження.
2. Можливість керування в режимі реального часу віддаленим устаткуванням. Так, наприклад, одним із задумів учених є проведення хірургічних операцій лікарем, що знаходиться в іншому місті, а то й на іншому континенті. Серед реальних прикладів використання телеметрії можна відзначити надання загального доступу до спектрометра, який знаходиться в університеті Делавера. Спеціальне програмне забезпечення для робочих станцій Sun дозволяє віддалено керувати приладом, одержувати великі обсяги даних і відображати їх у вигляді графіки високого дозволу.
3. Передача відео високої чіткості (HDTV – High Definition TV).
Наступним застосуванням Інтернет-2 є телеіммерсія (Teleimmersion). Ця технологія розробляється в рамках проекту CALVI (Collaborative Architectural Layout via Immerave Navigation). Вона дозволяє оснастити звичне сьогодні спілкування через Мережу третім виміром. Учасники переговорів потрапляють у віртуальне приміщення, у якому, у режимі реального часу, крім, природно, розмови, можуть спостерігати 3-D моделі своїх співрозмовників, що якомога точніше передають рух своїх власників. Для цих цілей учасники проекту активно вивчають застосування шоломів віртуальної реальності, CAVE-систем і систем широкоекранного панорамування разом з новим високошвидкісним транспортним середовищем, а також намагаються підвищити її швидкодію для створення більш реалістичного ефекту присутності.
Так само нова мережа використовується для проведення більш звичних сьогодні відео– і телеконференцій. З огляду на те, як бурхливо розвивається, як у США, так і в усьому світі, система дистанційного навчання, у рамках проекту Інтернет-2 можна виділити дві галузі. Перша – власне, навчання, що буде у своєму процесі використовувати як інформаційні можливості Мережі (від нинішнього Інтернету вони відрізняються великою кількістю мультимедійних даних з набагато більшим відсотком надходження потрібної інформації), так і її нововведення, такі як: телеіммерсія, можливість проведення експериментів за допомогою телеметрії, залучення студентів до наукових досліджень. Друга ж галузь – створення електронних бібліотек нового класу, насичених безліччю мультимедійної інформації.
Основні послуги, які надає користувачам Інтернет
Практично всі послуги мережі Інтернет побудовані на принципі «клієнт – сервер».
Сервер (у мережі Інтернет) – це комп’ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережеві послуги.
Клієнт – прикладна програма, завантажена в комп’ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.
Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. У міру розвитку мережі з’являються нові протоколи (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів. Таким чином, щоб скористатися якоюсь зі служб мережі Інтернет, необхідно встановити на комп’ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows 98, NT, а також до складу програм-браузерів, наприклад Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator. Розглянемо деякі сервіси, які забезпечує Інтернет.
Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один з перших сервісів Інтернет. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп’ютером мережі. Встановивши зв’язок із віддаленим комп’ютером, користувач може скопіювати файл з нього на свій комп’ютер або скопіювати файл зі свого на віддалений комп’ютер. Для вузлів FTP характерною є наявність процедури входу (login). Як «гостьові» ім’я й пароль часто використовуються імена anonymous, ftp, а також адреса електронної пошти. При цьому користувачеві надається доступ до безкоштовно поширюваної інформації. Для зручності роботи з цим сервісом розроблено цілий ряд прикладних програм, що забезпечують зручний Windows-подібний інтерфейс для FTP-сервісу. Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо.
Електронна пошта (е-mail). Вона є одним з перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Інтернет. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Інтернет. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним Інтернет-сервісом в Україні. Можна навести такі переваги електронної пошти в організації ділової діяльності:
• реалізується дешеве і майже моментальне розсилання;
• не витрачається час на візити до посадових осіб з дрібних питань;
• не треба переписувати (передруковувати) копії для розсилання;
• дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення;
• архів листування зберігається в комп’ютері в зручному вигляді;
• можна задавати списки розсилки, псевдоніми (alias), вести адресні записники;
• можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви тощо).
Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом і його поштовим сервером за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп’ютер адресата. Серед клієнтських поштових програм можна виділити The Bat, Microsoft Outlook та інші.
Сервіс Mail Lists (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів і т. д.).