• створення нового архіву;
• додавання файлів в існуючий архів;
• розпакування файлів з архіву;
• створення архівів, що саморозпаковуються (self-extractor archive);
• створення розподілених архівів фіксованих розмірів для носіїв малої ємності;
• захист архівів паролями від несанкціонованого доступу;
• перегляд вмісту файлів різних форматів без попереднього розархівування;
• пошук файлів і даних всередині архіву;
• перевірка на віруси в архіві до розпакування;
• вибір та налаштовування коефіцієнта стиснення.
Розглянемо докладніше архіватор WinRar. Для архівації файлів після відкриття діалогового вікна потрібно виділити файли, які необхідно зжати. Принцип роботи з програмою дуже простий, виконуйте вказівки, і у вас усе вийде.
Часто при скачуванні архіву з Інтернету чи запису з диска виникає ситуація, при якій архів виявляється ушкодженим. Це дуже незручна ситуація. Програма WinRAR дозволяє відновити архів. Щоб відновити архів, треба усього-на-всього виділити його і натиснути на кнопку Текст. Якщо архів містить помилки, натисніть на кнопку Исправить.
Робота з архіватором дуже проста. Але якщо виникають непорозуміння, то можна натиснути кнопку Справка і отримати відповіді на всі питання.
Антивірусні програми
Комп’ютерний вірус – це невелика програма, здатна до саморозмноження й виконання різних «руйнівних» дій. Існує багато різних версій стосовно дати народження першого комп’ютерного вірусу. Однак більшість фахівців сходяться на думці, що комп’ютерні віруси вперше з’явилися у 1986 році, хоча історично їх виникнення тісно пов’язане з ідеєю створення самовідтворюючих програм.
Одним із «піонерів» серед комп’ютерних вірусів вважається вірус Brain, створений пакистанським програмістом на прізвище Алві. Тільки у США він вразив понад 18 тисяч комп’ютерів. На початку епохи комп’ютерних вірусів розробка вірусоподібних програм носила чисто дослідницький характер, поступово перетворюючись на відверто вороже протистояння користувачів та безвідповідальних і навіть кримінальних «елементів». В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп’ютерні злочини, у тому числі за створення та розповсюдження вірусів.
Віруси діють тільки програмним шляхом. Вони, як правило, приєднуються до файла або проникають всередину файла. У цьому випадку кажуть, що файл заражений вірусом. Вірус потрапляє в комп’ютер тільки разом із зараженим файлом. Для активізації вірусу потрібно завантажити заражений файл, і тільки після цього вірус починає діяти самостійно. Деякі віруси під час запуску зараженого файла стають резидентними (постійно знаходяться в оперативній пам’яті комп’ютера) і можуть заражати інші файли та програми, що завантажуються. Інші різновиди вірусів відразу після активізації можуть спричиняти серйозні пошкодження, наприклад форматувати жорсткий диск.
Дія вірусів може проявлятися по-різному: від різних візуальних ефектів, що заважають працювати, до повної втрати інформації. Більшість вірусів заражають виконавчі програми, тобто файли з розширенням. exe та. com, хоча останнім часом усе більшої популярності набувають віруси, що розповсюджуються через систему електронної пошти. Слід зауважити, що комп’ютерні віруси здатні заражати лише самі комп’ютери. Тому абсолютно абсурдними є різні твердження про вплив комп’ютерних вірусів на користувачів комп’ютерів.
Основними джерелами вірусів є:
• диск, на якому знаходяться заражені вірусом файли;
• комп’ютерна мережа, у тому числі система електронної пошти та Інтернет;
• жорсткий диск, на який потрапив вірус в результаті роботи із зараженими програмами;
• вірус, що залишився в оперативній пам’яті після попереднього користувача.
Основними ранніми ознаками зараження комп’ютера вірусом є:
• зменшення обсягу вільної оперативної пам’яті;
• сповільнення завантаження та роботи комп’ютера;
• незрозумілі (без причин) зміни у файлах, а також зміни розмірів та дати останньої модифікації файлів;
• помилки при завантаженні операційної системи;
• неможливість зберігати файли в потрібних каталогах;
• незрозумілі системні повідомлення, музичні та візуальні ефекти і т. д.