Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.

Користувач, який бажає розмістити на одному ПК довільну комбінацію систем, які самостійно завантажуються DOS, Windows 95/98/ХР/2000 або NT з можливістю сумісного доступу до даних, не обійдеться без FAT16. Правда, перевагам сумісного використання масивів даних і програм протистоять деякі недоліки.

Під традиційними версіями MS DOS включно до версії 6,22 неможливо, наприклад, мати безпосередній доступ до файлів з довгими іменами, які використовуються Windows 95/98/ХР/2000 або NT; такий доступ можна мати лише до файлів скороченими до 8 символів іменами MS DOS і розширенням з трьох символів (формат 8.3). Якщо ви записуєте, переносите чи копіюєте в MS DOS 6.22 і більш ранніх версіях файл, що має довге ім’я, то таке ім’я обрізається до формату 8.3.

Неприємним є також те, що деякі DOS– чи Windows-програми оптимізації файлової системи при використанні їх у файлових системах Windows 95/98/ХР/2000 або NT замість користі приносять шкоду, тому що заплутують таблицю розміщення файлів і структури директорій (наприклад, більш старі версії Norton Disc Doctor). Таким чином, програми DOS, які безпосередньо маніпулюють структурами директорій або FAT, застосовувати на FAT16 не можна.

Ще один недолік файлового формату FAT16 – максимальна ємність диска: з його використанням можна адресувати лише 2047 Мбайт на одному розділі. До того ж ці трохи більше 2 Гбайт використовують ще дещо більше пам’яті, оскільки FAT16 у цьому разі має розмір кластерів у 32 Кбайти. Це стає помітним при великій кількості малих файлів. Навіть дуже малі файли в будь-якому разі займають не менше 32 Кбайт пам’яті жорсткого диска.

FAT32 підтримується Windows 95 OSR2, Windows 98, 2000, ХР і Linux (починаючи з Kernel 2.0.34), а також Windows NT 5.0. Файлова система FAT32 дозволяє встановити мінімальний розмір кластерів усього в 4 Кбайти (замість 32 Кбайт) навіть для дисків ємністю до 80 Гбайт. FAT12 і FAT16 вони також підтримують. Старіші версії Windows 95, NT 4.x, Linux, на жаль, не підтримують FAT32. Таким чином, для обміну будь-якими файлами між цими операційними системами у випадку використання файлової системи FAT32 шлях закритий.

Драйвери

Для коректної роботи апаратного забезпечення потрібна установка спеціальних програм, драйверів. Драйвер дозволяє операційній системі «впізнати» і правильно використовувати встановлені пристрої.

Зі створенням технології Plug and Play установка апаратних пристроїв значно полегшилась.

При підключенні нового апаратного пристрою треба пам’ятати, що драйвер – це вузькоспеціалізована програма, яка призначена для строго визначеного апаратного пристрою і може бути встановлена тільки в тій операційній системі, для якої вона визначена.

Звичайно в комплект постачання будь-якого пристрою входить диск з драйверами і програмним забезпеченням для роботи. Оновлені версії можна отримати на сайті виробника програмного забезпечення в Інтернеті.

Як же зробити установку драйверів? У більшості випадків апаратні засоби комплектуються програмами установки драйверів. Програма, що встановлює необхідні файли, звичайно називається Setup чи Install. У такому разі необхідно запустити дану програму і виконувати її інструкції. Якщо ж у комплект постачання не входить програма установки, то вам доведеться самостійно зробити необхідні дії.

Якщо встановлюваний пристрій підтримує технологію Plug and Play, то Microsoft Windows 9x, 2000, ХР, 2003 автоматично його знайде і видасть інструкції Майстра установки. При установці пристрою, що не підтримує технологію Plug and Play, вам доведеться виконати запуск майстра «вручну». Для цього в папці Мій комп’ютер необхідно вибрати папку Панель керування. Натискання на іконці Додати нове обладнання запустить Майстер установки, після чого слід виконати його інструкції.

Службові програми

Службові програми потрібні для обслуговування комп’ютера і покращення його роботи.

Класифікація службових програмних засобів

1. Засоби діагностики. Призначені для автоматичного діагностування програмного та апаратного забезпечення. Їх використовують для виправлення помилок і для покращення роботи комп’ютерної системи.

2. Програми інсталяції (встановлення і деінсталяції). Призначені для контролю за додаванням нового програмного забезпечення. Вони слідкують за станом і зміною оточуючого програмного середовища, відслідковують та протоколюють утворення нових зв’язків, загублені під час знищення певних програм. Прості засоби управління встановленням та знищенням програм містяться у складі операційної системи, але можуть використовуватись і додаткові службові програми.

3. Засоби перегляду та відтворення. Застосовуються переважно для роботи з файлами, їх необхідно завантажити у «рідну» прикладну систему і внести необхідні виправлення. Але, якщо редагування не потрібне, існують універсальні засоби для перегляду (у випадку тексту) або відтворення (у випадку звуку або відео) даних.

4. Диспетчери файлів (файлові менеджери). За їх допомогою виконується більшість операцій по обслуговуванню файлової структури копіювання, переміщення, перейменування файлів, створення каталогів (папок), знищення об’єктів, пошук файлів та навігація у файловій структурі. Базові програми встановлюються разом з операційною системою.

5. Засоби стиснення даних (архіватори). Призначені для створення архівів. Архівні файли мають підвищену щільність запису інформації і, відповідно, ефективніше використовуються носії інформації.

6. Засоби комунікації. Дозволяють встановлювати з’єднання з віддаленими комп’ютерами, передають повідомлення електронної пошти, пересилають факсимільні повідомлення тощо.

7. Засоби комп’ютерної безпеки. До них відносяться засоби пасивного та активного захисту даних від пошкодження, несанкціонованого доступу, перегляду та зміни даних. Засоби пасивного захисту – це службові програми, призначені для резервного копіювання. Засоби активного захисту застосовують антивірусне програмне забезпечення.

Для захисту даних від несанкціонованого доступу, їх перегляду та зміни використовують спеціальні системи, базовані на криптографії.

Діагностичні програми

Діагностичні програми призначені для виміру швидкодії комп’ютера, аналізу працездатності окремих компонентів, найкращого настроювання параметрів устаткування й операційної системи.

Відомі такі діагностичні програми:

• Fix-It Utilities. Основною особливістю пакета Fіx-It Utilities є його коректна робота під керуванням будь-якої з версій Windows;

• SіSoft Sandra – пакет програм, що дозволяє одержати повну інформацію про встановлене устаткування, операційну систему і виконувані додатки, а також протестувати окремі підсистеми комп’ютера і порівняти їх з еталонними значеннями;

• PCDіagnostіcs тестує працездатність практично всіх компонентів комп’ютера, причому в разі наявності яких-небудь проблем з устаткуванням програма сама пропонує найкращі шляхи їхнього рішення;

• SpeedFan – призначений для перегляду температури і регулювання обертання кулерів (вентиляторів);