Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.

Зчитування інформації з оптичного диска відбувається за допомогою лазерного променя, який, потрапляючи на відбиваючий світло острівець, відхиляється на фотодетектор, що інтерпретує його як двійкову одиницю. Промінь лазера, що потрапляє у западину, розсіюється і поглинається – фотодетектор фіксує двійковий нуль (або навпаки).

Бувають лазерні диски лише для читання, які записуються тільки один раз, бувають такі, що перезаписуються багато разів.

Для роботи з оптичними дисками використовують приводи CD-ROM з можливістю перезапису (CD-RW) і запису (CD-R).

Наступний тип накопичувачів – DVD (Digital Versatile Disc). Це цифровий багатоцільовий, або універсальний диск. Існує декілька варіантів DVD, які різняться за ємністю: односторонні та двосторонні, одношарові та двошарові.

Магнітооптичні диски

Магнітооптичні зйомні диски застосовуються для резервування даних та для збереження даних, які нечасто використовуються. Вони значно зручніші, ніж касети стримера, тому що користувач може працювати з такими дисками як із звичайними жорсткими дисками, тільки знімними та трішечки повільнішими.

Інші зйомні диски

З магнітооптичними дисками конкурують накопичувачі для зйомних гнучких та жорстких дисків фірм Iomega, Syquest та ін. Їх призначення – те ж саме, що і у магнітооптичних дисків, різниця лише в технології запису інформації. Найбільш популярний накопичувач Iomega ZIP (він не дорогий, але не швидкий, бо використовує гнучкі диски) та більш дорогий, але більш швидкий накопичувач фірми Syquest.

RAID-масиви

Термін RAID (Redundant Array of Inexpensive Discs) означає «надмірний масив недорогих дисків». Декілька дисків можна поєднувати в один пристрій, який називається дисковим масивом, який, крім більшої ємності, буде мати або більшу, порівняно з окремим диском, швидкість роботи, або більшу надійність збереження даних, або і те й інше одразу.

Flash-накопичувачі

Flash-накопичувачі знаходять застосування у портативних комп’ютерах замість жорстких дисків та у звичайних комп’ютерах як заміна дискети. Такі пристрої поки що поступаються у миттєвій швидкості читання та запису жорстким дискам. Але вони значно швидше знаходять дані, які треба прочитати, або місце для запису нових даних. Принципова перевага flash-накопичувачів у повній відсутності механічних деталей. У майбутньому вони можуть стати набагато дешевшими саме завдяки цьому. Крім того, їх можна застосовувати у складі електронних пристроїв космічних апаратів, де будь-які деталі, що рухаються, спричиняють відхилення від орбіти.

Flash-накопичувачі

Відеоадаптер

Відеоадаптер (відеокарта) – електронні схеми комп’ютера, що забезпечують побудову зображення на екрані монітора з деякою роздільною здатністю. Відеоадаптер звичайно виконується у вигляді спеціальної плати, яка вставляється у роз’єми системної плати комп’ютера, але на сучасних комп’ютерах він може входити до складу системної (материнської) плати. Головними вузлами сучасного відеоадаптера є відеоконтролер, відео-BIOS, відеопам’ять, спеціальний цифроаналоговий перетворювач RAMDAC (Random Access Memory Digital to Analog Converter), кварцовий генератор (один або декілька), мікросхеми інтерфейсу з системною шиною (ISA, VLB, PCI, AGP або інші). Важливим елементом відеопідсистеми є пам’ять. Для неї використовується пам’ять відеоадаптера, яка часто називається відеопам’яттю, або фрейм-буфером, або частина оперативної пам’яті ПК (в архітектурі з роздільною пам’яттю UMA). Відеоконтролер одержує від мікропроцесора комп’ютера вказівки щодо формування зображення, конструює це зображення у своїй службовій пам’яті – відеопам’яті, та одночасно перевтілює зміст відеопам’яті у сигнал, який подає на монітор, – відеосигнал.

На IBM PC-сумісних комп’ютерах відеоконтролери можуть працювати в різних режимах. У текстовому режимі екран монітора умовно розбивають на окремі частки – знакомісця, найчастіше на 25 рядків по 80 символів (знакомісце). У кожне знакомісце може бути виведено один із 256 заздалегідь заданих символів. Текстовий режим працює швидко. У графічних режимах програма, що працює з монітором, виводить зображення у вигляді прямокутної сітки крапок (пікселів), колір кожній з яких вона може задавати окремо. Графічний режим називають режимом з адресацією всіх крапок (All Points Addresable), тому що тільки в цьому режимі є доступ до кожної крапки зображення. Таким чином, на екрані у графічному режимі можна виводити тексти, графіки, малюнки та ін.

Відеокарти різняться між собою роздільною здатністю, тобто кількістю крапок по горизонталі та вертикалі в графічному режимі зображенні, яку вони забезпечують. Може підтримуватися роздільна здатність від 640*480 точок до 1800*1350 точок та більше. Крім того, при виводі на екран може використовуватися різна палітра кольорів – від 16 до 16,7 млн. Багато відеокарт мають засоби, які прискорюють виведення відеороликів, тривимірних зображень та ін.

Відеокарта

3D-аксeлepаτоpи

Коли у ролі двигуна прогресу виступили комп’ютерні ігри, еволюція відеокарт пішла шляхом наділення їх можливостями прискорення тримірної машинної графіки. Відеоадаптери, які спроможні прискорювати операції тримірної графіки, отримали назву SD-активаторів, або JD-прискорювачів.

Для підтримки функцій 3D-прискорювача в іграх та інших програмах існує декілька інтерфейсів прикладного програмування, або API (Application Program Interface), які дозволяють стандартним чином використовувати можливості 3D-прискорювача. Найпопулярніші на сьогоднішній день інтерфейси Direct3D (Microsoft), OpenGL (Silicon Graphics), Glide (3Dfx), 3DR (Intel), Heidi (Autodesk), RenderGL (Intergraph).

У наш час основними виробниками чіпсетів для відеокарт з 3D-прискорювачами є фірми ATI (лінійка RadeOn) і NVIDIA (лінійка GeForce). Для професійної роботи з двовимірною графікою призначені вироби фірми MATROX. На базі цих чіпсетів і виробляються відеокарти, але не тільки компаніями, що перераховані вище, а й компаніями, які не виробляють свої графічні процесори, наприклад ASUSTek, Creative Labs або Diamond Multimedia, Palit-Daytona, Gainward та ін.

TV-тюнери

TV-тюнери перетворюють високочастотний аналоговий відеосигнал, який надходить по мережі кабельного телебачення чи від антени або низькочастотний аналоговий відеосигнал від відеомагнітофона чи відеокамери, в зображення на екрані монітора. Існує декілька засобів підключення TV-тюнера: по-перше, через зовнішній кабель; по-друге, через Feature Connector на відеокарті; по-третє, по шині РСІ без додаткових з’єднань.

TV-тюнер

До комплекту з TV-тюнером звичайно входить програмне забезпечення для Windows, яке дозволяє користуватися системою дистанційного управління, перемикати канали, настроювати яскравість, контрастність, звук, установлювати час таймера тощо.

Фрейм-грабери

Фрейм-грабери – це пристрої, які об’єднують аналого-цифрові та графічні мікросхеми для обробки відеосигналу. Вони дозволяють дискретизувати відеосигнал і або зберігати окремі кадри зображення (в буфері) з подальшим записом на диск, або виводити їх на монітор.

Спеціальне програмне забезпечення, яке входить до комплекту поставки разом з платою, дає можливість виконувати над «затриманим» зображенням ряд операцій, пов’язаних, наприклад, з його редагуванням. Окремі кадри можна зберегти на диску у графічних файлах форматів TIFF, PCX, BMP, GIF, JPEG та ін. Але якщо потрібно записати не один кадр, а послідовність, то звичайні фрейм-грабери не підходять. Для цього потрібні спеціальні карти «захвату» (або виводу) відеопослідовностей.

Перетворювачі VGA-TV