Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.

Для стаціонарної роботи в офісі призначені настільні блоки розширення (Docking Station).

Палмтопи

Назва «палмтопи» (Palmtop) закріпилася за класом кишенькових мікрокомп’ютерів, які вміщуються на долоні. Вага таких комп’ютерів не перевищує 450 г. Їх називають персональними цифровими помічниками, або електронною секретаркою. Вони зручні в мандрівках та ділових поїздках.

Конструктивно палмтопи – це дві з’єднані панелі, які можуть складатися як записник. Звичайний розмір палмтопа – 20x10 см, товщина – 2–3 см. З одного боку розташована клавіатура, з іншого – сенсорний екран. Для керування програмами існує спеціальна пір’яна ручка. Є палмтопи без клавіатури, вони складаються з одної панелі. Палмтопи використовують операційну систему Microsoft Windows CE. До комплекту поставки входять скорочені пакети Word, Excel, браузер Internet Explore.

Ведучим виробником палмтопів є фірми Compaq, Hewlett-Packard, NEC, Philips, Psion.

Роздiл IV

Апаратне забезпечення ПК

З чого він складається?

Комп’ютер – це машина для обробки інформації. Інформація для нього є початковою сировиною та кінцевим продуктом. Тому у будь-якого комп’ютера повинні бути пристрої, завдяки яким інформація потрапляє в ПК, обробляється, зберігається в ньому, виводиться результат.

Обладнання, що складає комп’ютер, називають апаратним забезпеченням персонального комп’ютера (англ. hardware – аппаратура).

Пристрої, які бачать люди, що використовують комп’ютери для своїх цілей, називаються зовнішньою архітектурою комп’ютера.

Ті пристрої, які забезпечують процеси накопичення, обробки, зберігання, подання і передачі інформації всередині машини, утворюють так звану внутрішню архітектуру комп’ютера. Більшість з них розташована в системному блоці.

Системний блок

Системний блок – це основна частина комп’ютера, яка виконує всі внутрішні функції ПК. Найчастіше він складається з корпуса, джерела живлення, материнської плати з процесором і пам’яттю, різних накопичувачів (жорсткий диск, дисководи, CD-ROM, DVD-ROM та ін.), додаткових плат та пристроїв.

Усередині системного блоку відбувається обробка всіх даних у зрозумілій для комп’ютера формі. Більшість інших частин комп’ютера потрібні для перетворення цих даних у зрозумілу для людини форму або передачі їх на інші комп’ютери.

Приклади моддинга системних блоків

Системний блок звичайно має кілька портів, які використовуються для підключення пристроїв вводу та виводу, наприклад клавіатури, маніпулятора миша, монітора, принтера та ін.

У деяких моделях домашніх ПК системний блок з монітором зібрано в єдиному корпусі (Apple iMac, Acer Aspire, Compaq Presario).

Електронні плати

Електронна начинка ПК виконується, як правило, з декількох модулів – електронних плат (печатних плат). Кожна плата являє собою плаский шматок діелектричного (що не проводить електричний струм) матеріалу, на якому закріплені електронні компоненти (мікросхеми, конденсатори тощо) та різні роз’єми. З одного або двох боків плати знаходяться «доріжки» з металу (зазвичай мідні або срібні) для з’єднання змонтованих на платі компонентів поміж собою. Кілька шарів діелектрика з доріжками всередині використовують тоді, коли обох поверхонь однієї плати не вистачає для з’єднання всіх елементів. Наприклад, сучасні головні плати комп’ютерів виготовляють щонайменше з 10–12 шарів.

Тобто печатна плата перш за все є засобом заміни безлічі дротів, якими передаються сигнали між різними частинами системи та подається живлення. Крім того, на платах кріпляться усі компоненти. Важко собі уявити, як би виглядав сучасний електронний пристрій (кілька сот дротів, закріплені на спеціальних рейках електронні компоненти тощо), але ще важче уявити, як би вони працювали і скільки б коштували, бо при виробництві дуже важко не помилитися при їх розташуванні. Таким чином, використання плат вирішує багато проблем при виробництві та значно знижує вартість комп’ютерів.

Материнська плата

Материнська плата визначає можливості комп’ютера. Недарма іншими її назвами є основна або системна плата (main board).

Материнською платою визначається, які процесори, скільки оперативної пам’яті і якого типу, а також які пристрої і скільки можна буде використовувати в системі.

Це найбільша (а іноді єдина) плата всередині системного блока, на якій розміщуються: набір системних мікросхем (чіпсет – англ. chipset), сокет для процесора (або кілька сокетів, якщо дозволяє материнська плата), слоти для оперативної пам’яті (одного чи кількох типів), ПЗП з базовою системою вводу/виводу BIOS (англ. Basic Input Output System), пам’ять з даними про конфігурацію комп’ютера та акумулятор (або батарейка) для її живлення, слоти розширення, роз’єми для підключення кабелів накопичувачів та зовнішніх пристроїв, роз’єми живлення, температурний сенсор, генератор імпульсів, стабілізатори напруги та ін.

Усе частіше до складу материнської плати входять відеоадаптер, звукова карта, LAN-адаптери, іноді навіть модеми. Якщо на системній платі зосереджені всі елементи, необхідні для роботи, то вона називається All-In-One. Але додаткові слоти дозволяють також підключити зовнішню карту за бажанням власника (наприклад, коли характеристики вбудованого пристрою поступаються характеристикам зовнішнього).

Основною функцією материнської плати є координація роботи всіх вузлів, які до неї підключені. Цю функцію виконує чіпсет. Чіпсет – базовий набір мікросхем, які визначають функціональність материнської плати. Наприклад, 865PE та 865G фірми Intel мають схожі характеристики, але другий має у своєму складі відеоадаптер і не дозволяє підключати зовнішній. Програма роботи базового набору мікросхем називається BIOS. Вона знаходиться в енергонезалежному постійному запам’ятовуючому пристрої (ПЗП). При кожному старті комп’ютера запускається чіпсет і починає виконувати цю програму. Потім він підключає інше обладнання в залежності від параметрів. Усі змінні параметри BIOS зберігаються в спеціальній мікросхемі пам’яті, яку можна перезаписувати. Для того щоб зберігати ці дані, коли комп’ютер вимкнений, використовується акумулятор або батарейка. Вони ж дозволяють працювати системному годиннику.

Інтерфейси для підключення зовнішніх пристроїв бувають кількох типів. Клавіатура та маніпулятор миша найчастіше підключаються в PS/2, USB. Принтери, сканери та деякі інші пристрої вводу-виводу використовують USB, LPT. Останній вирізняється тим, що дані передаються по кількох лініях одночасно, тому називається паралельним (на відміну від інших послідовних). Рідкокристалічні монітори використовують цифровий інтерфейс DVI, а інші – аналоговий відеоінтерфейс. Стандартний інтерфейс розширення – PCI. Тобто в PCI-слоти найчастіше вставляються додаткові плати всередині системного блока, наприклад звукова карта. Але бувають додаткові плати, які розташовують ззовні, вони підключаються за допомогою USB. Через великий обсяг даних, які повинна обробляти відеокарта, швидкості звичайних інтерфейсів їй не вистачає. Відеоадаптери вставляються у AGP-слоти (Accelerated Graphics Port – прискорений графічний порт) – найшвидший зовнішній інтерфейс. Для підключення індикаторів, кнопок і динаміка, розташованих на корпусі системного блока, на материнській платі є спеціальні мініатюрні роз’єми-вилки. Схожі роз’єми використовують як контакти для перемикань (jumpers) при апаратній конфігурації системи.

Материнська плата

Інтерфейси для підключення зовнішніх пристроїв

Важливою характеристикою материнської плати є її форм-фактор, який визначає її геометричні розміри, розташування роз’ємів розширення і процесора, точок кріплення плати, а також тип роз’єму живлення плати і напруги живлення. Форм-фактор визначає тип корпусу і блока живлення.