Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.

У 2000 році комп’ютери Macintosh складали приблизно 10 % комп’ютерного парку. Вони широко використовувалися в освіті, видавницькій справі, при створенні мультимедіа-програм і т. д.

Зараз комп’ютери Macintosh «зменшуються» у розмірах, як і IBM PC-сумісні комп’ютери, мають своїх прихильників на ринку продажу.

Робочі станції

Робочі станції (Workstation) – як правило, це молодші моделі міні-ЕОМ, які потрібні для роботи з одним користувачем. Вони мають продуктивність як у найбільш потужних персональних комп’ютерів або ще вищу. Їх ціна теж вища, ніж у звичайних ПК.

Багато робочих станцій працюють під керівництвом ОС UNIX.

Робочі станції – це частіше за все офісні ПК, які використовуються для інтенсивних обчислень. Звичайно це робота з професійними науковими та інженерними програмами модулювання типу CAD/CAM, створення середовищ, розробка програмного забезпечення та різних прикладних програм типу клієнт-сервер. Існують спеціалізовані графічні станції для роботи з тривимірною графікою.

Менфрейми

Менфрейми, або великі ЕОМ, – універсальні електронно-обчислювальні машини загального призначення. Це комп’ютери, створені для обробки інформації великої ємності. Найбільш великий виробник – фірма IBM (менша частина продажу у фірм Unisys, Amdahl). Великі комп’ютери активно використовуються у фінансовій сфері, оборонному комплексі. Вони займають до 20–30 % комп’ютерного ринку. Відрізняються виключною надійністю, високою швидкодією, дуже великою пропускною можливістю каналів вводу-виводу. До них можуть приєднуватися тисячі терміналів (робоче місце, яке складається з монітора та клавіатури) або персональних комп’ютерів для роботи користувачів.

Більшість великих корпорацій, банків, зарубіжних урядових установ обробляють свої дані на великих ЕОМ. Незважаючи на велику вартість цих машин, попит на них не падає. Централізоване збереження та обробка даних виходить дешевше, ніж обслуговування окремих систем обробки даних, які складаються із сотень і тисяч персональних комп’ютерів.

Суперкомп’ютери

Супер-ЕОМ – це електронно-обчислювальні машини загального призначення з дуже високою продуктивністю, які застосовуються для розв’язання задач із дуже великими обсягами інформації. Абсолютного визначення терміна «супер-ЕОМ» немає. Але з назви і з попередніх речень зрозуміло, що все, з чим працює супер-ЕОМ, – це супер-, дуже… Перші супер-ЕОМ були створені американським інженером-електронником Сеймуром Креєм. Головні користувачі – військові, метеорологи, геологи, фізики, медики, біологи, архітектори, хіміки та багато інших учених. Наприклад, якісний прогноз погоди або моделювання ядерного вибуху потребує колосальних розрахунків, тому використання супер-ЕОМ тут повністю виправдане. На початку 1990-х років суперкомп’ютери проникли до фінансової сфери. При великому обсягу угод на біржах суперкомп’ютери виконують обчислення в режимі реального часу.

Супер-ЕОМ коштують дуже дорого. Головні виробники – Cray Research (підрозділ фірми Silicon Graphics), Hitachi та ін.

Мережеві комп’ютери

NC (Net Computer) – це компонент архітектури клієнт-сервер, який має мінімальне програмне забезпечення і який призначено для роботи в мережі. Звідси інша назва комп’ютера – тонкий клієнт (thin client).

Сховище для мережевих даних

Роком «народження» цих комп’ютерів можна вважати 1996, коли група компаній на чолі з Oracle (а також Sun, IBM, Wyse Technology) оголосила про початок ери комп’ютерних мереж. Ними було опубліковано документ «Network Computer Reference Profile», у якому було сформульовано головні напрямки розвитку Net Computer. Ці комп’ютери повинні обробляти інформацію, яка зберігається на серверу.

Як вважають виробники, ці комп’ютери з часом замінять настільні ПК у комерційних компаніях, в освітянських установах і т. д., адже вони значно дешевші. Їм не потрібні особисті пристрої постійної пам’яті, затрати на модернізацію будуть зведені до мінімуму, а адміністрування буде вестися тільки на сервері.

Від гігантів до карликів

Настільні ПК

Настільні ПК, які підтримують одне робоче місце, складають найбільшу групу персональних комп’ютерів, або мікро-ЕОМ. До появи портативних ПК слова «настільний» і «персональний» були синонімами. Настільні ПК ще називають комп’ютерами для робочого місця, або офісними ПК (останнім часом офісними називають робочі станції). Більшість домашніх комп’ютерів теж є настільними. Вони мають 32– і 64-розрядну архітектури і шинну організацію системи, використовують стандартизовані апаратні і програмні засоби.

Компанії-виробники пропонують велику кількість різних моделей настільних ПК. Більшість настільних ПК належить до двох великих груп: IBM-сумісних ПК та ПК Apple Macintosh. Комп’ютери цих груп не сумісні один з одним тому, що повністю або частково не можуть використовувати апаратні і програмні продукти один одного.

Настільні ПК орієнтовані на розв’язання великого кола завдань в офісі, на виробництві, у побуті.

Портативні ПК

Портативні комп’ютери різняться від настільних та поміж собою габаритами і вагою. Виробники портативних комп’ютерів використовують найновітнішу технологію. Ці передові технічні рішення часто використовуються і при створенні настільних комп’ютерів.

Класифікація портативних комп’ютерів

Перші портативні комп’ютери, які випускала компанія Адама Осборна, мали назву «Portable» і важили приблизно 10 кг. При вазі 4–5 кг вони почали називатися «наколінними» (Laptop). «Схуднувши» ще на пару кілограмів, вони стали називатися ноутбуками (Notebook – записник), а їх полегшені варіанти – субноутбуками (Subnotebook). Найменші та найлегші комп’ютери називаються «надолонними» (палмтопами, Palmtop) або HPC (Handheld PC).

Найбільш поширеними портативними комп’ютерами є ноутбуки та субноутбуки. Межа між ними дуже умовна. Вага ноутбука від 2,2 до 4,5 кг, а субноутбука – від 0,9 до 2,7 кг. Габаритні розміри ноутбука – звичайно 50x279x215 мм, а субноутбука – 38x254x190 мм. Розмір матриці екрана ноутбука від 11,3 до 15,4 дюйма, а субноутбука від 6,4 до 11,3 дюйма (1 дюйм = 2,54 см). Ноутбук звичайно має більшу оперативну пам’ять і ємність вінчестера (але це залежить від класу машини). Як правило, субноутбук має зовнішні приводи для флоппі дисків та CD-ROM, а ноутбук – вбудовані. Операційна система і для ноутбуків і для субноутбуків є Windows 9x та ін.

Найменші ПК розробляють на процесорах, не сумісних із Intelx86, вони не мають вінчестера, працюють від батареї довше, ніж ноутбуки. Вони мають невелику ємність оперативної пам’яті і маленький екран. Використовують свою операційну систему, наприклад OC Microsoft Windows CE 1.0 або 2.0 (CE неофіційно розшифровується як Compact Edition). На них звичайно реалізовано стандартний набір додатків органайзера: календар, записник, планувальник, нескладна програма для роботи з електронною поштою і програма обміну даними з ПК.

Особливості портативних комп’ютерів

Для процесорів, які використовуються в ноутбуках, характерно зменшення напруги живлення (у деяких моделях до 1,6 В). Крім того, використовуються спеціальні заходи для зменшення потужності споживання, наприклад технології VRT (Voltage Reduction Technology). Використання EDO DRAM (або синхронної DRAM) дозволяє відмовитися від кеш-пам’яті другого рівня в дешевих моделях, заощадивши на енергоспоживанні (але у більшості високопродуктивних моделях кеш-пам’ять існує). Комп’ютери-блокноти, які оснащені іонно-літієвими акумуляторами, забезпечують найбільш тривалу автономну роботу. Всі ноутбуки використовують РК-екрани (рідкокристалічні). Однією з функцій відеоадаптера ноутбука може бути одночасний вивід зображення на вбудований та зовнішній монітори. Оперативна пам’ять портативного комп’ютера розширюється звичайно спеціальними платами пам’яті. Найпоширенішими вінчестерами є вінчестери з форм-фактором 2,5 дюйма. Клавіатури портативних комп’ютерів мають меншу кількість клавіш порівняно з настільними комп’ютерами. Замість миші в ноутбуках використовується тачпад (рідше трекпойнт або трекбол, про них йдеться в наступному розділу «Апаратне забезпечення ПК»).