Читать книгу «Інформатика. Дитяча енциклопедія» онлайн.
Швидкість обмежується швидкістю світла, а в сучасних матеріалах, з яких виробляють кристали процесорів, сигнал проходить майже з такою швидкістю, як промінь світла у вакуумі.
Розміри кристала теж зменшувати дуже важко, бо сучасні мікропроцесори треба складати з величезної кількості дрібних часточок-тригерів. Зараз учені зменшують розміри тригерів. Є інформація, що вдалося побудувати процесори, де такою найменшою часточкою є три атоми! Але поки створені тільки експериментальні моделі таких справді «мікро»-процесорів.
Невже й дісно людство зайшло в глухий кут? Напевне, якби наука на Землі розвивалася тільки в одному напрямку, так би воно й було. Але над подоланням швидкості світла, над роботою з надмалими частками працюють інші науки. Крім того, можуть бути винайдені зовсім нові принципи побудови комп’ютерів. Хто знає?
Ще один цікавий напрямок розвитку комп’ютерів досі не розглядався. Починаючи з кінця 70-х років XX століття почали створюватися комп’ютери для вбудованого застосування. Звичайно, вони зовсім не схожі ні на персональні, ні на інші ЕОМ. Ми можемо побачити велику кількість персональних комп’ютерів, але вбудованих комп’ютерів можемо і не помічати, хоча саме вони зустрічаються нам майже на кожному кроці. Де ж ховаються ці комп’ютери? А вони всюди: у мікрохвильових печах, автоматичних пральних машинах, мобільних телефонах, пультах дистанційного управління, сучасних кондиціонерах та холодильниках, у сучасних автомобілях їх теж дуже багато (системи запалювання, контроль клімату, навігація, гальмівна система, автоматичне очищення скла та вмикання фар тощо), ще більше їх у кораблях та літаках (є моделі літаків, де кожен механізм контролюється комп’ютерами, їх кількість на борту може досягати кількох сотень), усе частіше вони зустрічаються в промисловості (автоматичні верстати та конвеєри, системи управління та захисту двигунів, агрегатів тощо).
Кількість таких комп’ютерів зростає навкруг нас з кожним днем. Вони полегшують та роблять приємнішим життя людини ще зовсім недовго, але стали вже невід’ємною частиною нашого життя.
Комп’ютер – це безпечно?
XXI століття – час інформаційних технологій. Усе більше людей на планеті мають комп’ютери вдома. Багато хто навіть працює вдома – це тепер має окрему назву: «телеробота». Щодо неї прийняті окремі Директиви Європейського Союзу з питань охорони праці.
Домашній комп’ютер одночасно є і сімейним консультантом, улюбленцем, дитячою іграшкою. Ми часто знаходимося біля комп’ютера багато годин. І ми, безперечно, хочемо, щоб від комп’ютера була лише користь та розвага. І часто не знаємо, що цей прилад, ці програми, ці ігри несуть у собі і якусь небезпеку.
Які ж небезпеки чекають на сім’ю, що має домашній комп’ютер?
Ось найголовніші фактори ризику для здоров’я дитини від використання комп’ютерів: комп’ютерні випромінювання, електромагнітне та електростатичне поле, порушення клімату, забруднення оточуючого повітря, робоча поза користувача, оформлення та освітлення приміщення, кількість часу, що дитина проводить за комп’ютером, порушення норм під час організації робочого місця, психологічна якість програм, вплив на зір та психіку дитини, стреси, що виникають у зв’язку зі специфікою використання комп’ютерів.
Ось, наприклад, що пише про вплив комп’ютерних ігор на дитину Валентина Бондаровська, кандидат психологічних наук, директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада» Всеукраїнської ергономічної асоціації: «…дослідження показали, що в дітей, які грають в комп’ютерні ігри, можуть відбуватися хронічні зміни в розвитку головного мозку. Японські вчені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише ті ділянки головного мозку, що відповідають за зір і рух, та не допомагають розвитку інших важливих його ділянок. Особливо бентежить учених той факт, що в деяких дітей, які довгий час проводять за комп’ютерними іграми, не розвиваються лобні долі – ділянки, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції та навчання, хоча ці долі повинні розвиватися до зрілого віку».
Що ж нам робити? Чи є все вищезазначене безнадійно шкідливим та загрозливим? Ні і ще раз ні! Усе, чим ми з вами користуємося, вимагає оволодіння відповідною культурою використання.
Надамо деякі поради та рекомендації щодо домашнього комп’ютера.
Спочатку поговоримо про купівлю комп’ютера.
Купуючи домашній комп’ютер, обов’язково треба визначити, для вирішення яких завдань він купується. Наприклад, професіоналу, що працює з графічною інформацією, треба звернути увагу на відеопам’ять, а тому, хто інтенсивно працює з текстами, електронними таблицями, потрібен комп’ютер великої продуктивності. Комп’ютерні ігри теж ставлять свої вимоги.
Домашній комп’ютер повинен мати високу якість. Це не тільки термін гарантії та якість сервісу. Насамперед, це якість монітора: рівень випромінювань, якість зображення (стабільність та чіткість зображення, відсутність здригання символів, показники яскравості та контрасту зображення, розміри знаків та символів тощо). Сучасні комп’ютерні монітори на задній панелі повинні мати позначки, що вони відповідають вимогам стандартів.
Кольори корпусу монітора, процесора та клавіатури повинні бути однакового світлого кольору, не блискучими.
На перший погляд, купівля якісного комп’ютера вирішує проблеми. Але це не зовсім так. Слід звернути увагу також на обладнання комп’ютерного робочого місця.
Не рекомендується встановлювати комп’ютери на звичайні побутові столи. Краще придбати спеціальний стіл та стілець. Коли комп’ютером будуть користуватися люди різного зросту (чоловік, жінка, підліток, дитина), рекомендується мати можливість регулювати висоту робочої поверхні від 655 до 740 мм. Важливим є простір для ніг користувача: висота – не менше 600 мм, ширина – не менше 600 мм, глибина на рівні коліна – не менше 400 мм, на рівні підлоги – не менше 600 мм. Робоча поверхня стола повинна бути світлого кольору, близького до кольору комп’ютера, матовою, не блискучою.
Рекомендується мати на комп’ютерному робочому місці спеціальний стілець, який:
• може змінювати свою висоту;
• має можливість регулювати уклін опори для спини (від 0 до 20 градусів);
• може повертатися;
• має опору для ліктів.
Непогано також мати підставку для ніг.
Висоту стільця треба підбирати таким чином, щоб забезпечити перпендикулярність лінії зору користувача екрану монітора.
Ще однією важливою характеристикою є вимоги до розміщення пристроїв на робочому місці. Рекомендується, щоб монітор був розташований не менш ніж на відстані 500 мм від очей, взагалі від тіла людини. Як вважають фахівці, на відстані 500 мм від екрана рівень комп’ютерних випромінювань стає набагато нижчим, практично безпечним для організму людини. Важливо також, щоб відстані від очей до монітора, клавіатури та документів чи книжки були однаковими, бажано рівними 500 мм. На робочій поверхні стола обов’язково потрібно мати простір для відпочинку долоней. Але це ще не все. Приміщення, в якому знаходиться користувач, теж має значення. В полі зору користувача не повинно бути яскравих зображень (плакатів, календарів), стіни приміщення бажано пофарбувати матовою світлою фарбою чи обклеїти відповідними шпалерами. Робоче місце рекомендується розташувати таким чином, щоб поряд з боковою чи задньою стінкою монітора не було місць, де довгий час може проводити хтось із членів сім’ї. Ці частини монітора випромінюють значно більше, ніж екран. Тому відстань від них – не менш ніж 1,5 м. Завішувати вікна в кімнаті, де використовується комп’ютер, рекомендується світлими однотонними матовими шторами або жалюзі. Монітор треба так розташувати, щоб людина не «впиралася» очима у вікно чи джерело освітлення, бо це викликає перенапруження зорової системи і веде до зорової перевтоми. Не менш важливим також є можливість відповідного провітрювання приміщення.
Працювати з комп’ютером не більше чотирьох годин на добу. У разі необхідності працювати більше часу треба оволодіти спеціальною культурою планування свого робочого часу та відпочинку.
Що стосується дітей, то для них норми використання комп’ютера дуже жорсткі.
Дітям 6-річного віку можна працювати 10–12 хвилин; 7-8-річного – 15 хвилин; 9-10-річного – до 20 хвилин, не більше 4-х разів на тиждень.