Емілі в пошуках веселки: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Надає. Я спостерігала це безліч разів. Звісно, він це заперечує. Насправді я гадаю, що він робить це несвідомо. Мені здається, це пережиток якихось давніх неусвідомлених емоцій, виражаючись мовою сучасних психологів. Незбагненно. То, як я вже й казала, я маю на меті вийти заміж. Колись, коли мені вже набридне кар’єра. Зараз це звучить кумедно, але колись… Я вийду заміж продумано, так само як ти: щоб у мого обранця було золоте серце і повний срібла гаманець. Хіба ж не кумедно говорити про шлюб із чоловіком, якого ще навіть жодного разу не бачила? Цікаво, що ж він робить цієї самої миті? Голиться? Лається? Побивається через іншу дівчину? Байдуже, він усе одно одружиться зі мною. О, ми будемо такими щасливими! І ми з тобою навідуватимемо одна одну, будемо порівнювати наших дітей. Ти ж назвеш свою першу дівчинку Ільзою, правда, моя люба подруго? І… і яка ж це диявольська штука — бути жінкою, хіба ні, Емілі?

Старий Келлі, продавець бляшанок, який багато років був другом Емілі, також висловив свою думку про близький шлюб. Одне не давало старому Келлі спокою.

— Люба дівчино, чи це правда, що ти збираєшся за Горбаня Пріста?

— Чиста правда, — Емілі знала, що ніщо не змусить старого Келлі перестати називати Діна Горбанем, однак усе одно щоразу здригалася.

Старий Келлі почухав підборіддя.

— Надто ти ще необізнана у мистецтві життя, щоб виходити за когось, а тим паче за Пріста.

— А хіба це не ви всі ці роки дражнили мене через те, що я все не маю сталого залицяльника? — знічено спитала Емілі.

— Любе дівчатко, жарти жартами, але це вже не смішки. Не будь же зараз дурною, це важливо. Спинись на хвильку й поміркуй над цим. Неважко зав’язати міцного вузла, але розв’язати його буде не так просто. Я завжди застерігав тебе від шлюбу з Прістом. Вийшло удвічі безглуздіше, а я мав би запобігти цьому. Я мусив навчити тебе вийти за когось іншого, й біди не було б.

— Дін не такий як інші Прісти, пане Келлі. Я буду щасливою з ним.

Старий Келлі недовірливо похитав рудувато-сивою головою.

— Тоді ти станеш першою Прістівською жінкою після старої пані з Садиби. Але їй до вподоби були щоденні сутички. Тебе ж вони вб’ють.

— Ми з Діном не плануємо сутичок. Принаймні, не щодня, — Емілі ця розмова навіть трохи веселила. Похмурі прогнози старого Келлі не турбували її. Вона відчувала якесь пустотливе задоволення від того, що під’юджувала його.

— Не в тому випадку, якщо ти дозволиш йому вирішувати. А якщо не дозволиш, він лютуватиме. Усі Прісти завжди лютують, якщо не можуть чогось отримати. І він буде таким ревнивим, що ти ніколи не наважишся заговорити з іншим чоловіком. О, Прісти повністю підкорюють собі своїх дружин. Старий Аарон Пріст змушував свою дружину ставати на коліна, коли в неї було бодай крихітне прохання. Мій батько сам бачив це на власні очі.

— Пане Келлі, ви справді гадаєте, буцім котрийсь чоловік може змусити мене до такого?

Старий Келлі блимнув очима з досади на себе.

— Коліна Мурреївни справді трохи затверді для такого, — визнав він. — Але є й інші можливі ситуації. Чи відомо тобі, що його дядько Джим замість говорити завжди бурчав, а коли його дружина заперечувала йому, він казав їй: «Ти дурепа»?

— Але, можливо, вона справді була дурепою, пане Келлі.

— Можливо. Але хіба слід так казати? Я лише розповідаю тобі, щоб ти поміркувала над цим. А його батько, лютуючи на свою дружину, кидав у неї тарілки. І це чиста правда. Хоч старий диявол і каявся, коли знову був у гарному гуморі.

— Такі речі трапляються в кожному роді, — відказала Емілі. — А якщо щось подібне станеться і з нами, я впораюся з цим.

— Любе дівчатко, можуть скоїтись і страшніші речі, аніж кинута в тебе таріль або дві. З ними ти можеш упоратися. Але існують речі, з якими ти не зможеш дати раду., скажи мені, чи знаєш ти, — старий Келлі зловісно понизив голос, — що кажуть Прісти, втомившись від шлюбу з уже виснаженою жінкою?

Емілі відчувала провину, несвідомо посміхаючись панові Келлі однією з тих посмішок, які ніколи не схвалювала тітка Елізабет.

— Ви справді вважаєте, що я можу набриднути Діну? Я не красуня, пане Келлі, але йому зі мною цікаво.

Старий Келлі зробив глибокий вдих людини, готової здатися.

— Ну що ж, люба дівчино, у всякому разі маєш гарного ротика для поцілунків. Бачу, на це ти й покладаєшся. Але як на мене, то Господь підготував тебе для чогось іншого. У будь-якому разі, сподіваюся, всі ми будемо щасливими рано чи пізно. Але він таки знає забагато, цей Горбань Пріст, він знає забагато…

Старий Келлі від’їхав, аби опинитися на такій відстані, що Емілі його не почула, й замурмотів:

— Хіба він не виродок з пекла? Та й на вигляд такий, неначе кіт з розкосими очима!

Емілі декілька хвилин стояла, спостерігаючи, як віддаляється від неї старий Келлі. Він віднайшов слабке місце у її броні, й удар влучив у ціль. Її пронизав раптовий холодок, схожий на вітер, що подув з могили і пройшов крізь усе її єство. У її спогадах воскресла одна стара-престара історія, що її колись давно тітка Ненсі розповідала Каролін Пріст. Вона казала, що Дін бачив шабаш темних сил.

Емілі квапливо відштовхнула від себе цей спогад. Усе це було нісенітницею — дурними злими заздрісними вигадками тих, хто жодного разу за поріг свого дому не виходив. Але Дін справді знав забагато. Його очі багато чого бачили. Якщо мати на увазі виразний захват, то Емілі завжди належала йому. Але зараз він лякав її. Хіба вона ніколи не відчувала, хіба досі не відчуває того, що він неначе сміється над усім світом, маючи якісь загадкові потойбічні знання — знання, що вона їх не мала, не могла мати, не могла відкритися до самих кісток, аби отримати ці знання? Адже він заради цього втратив щось нематеріальне, невагоме, якусь часточку віри та світла у своїй душі. Десь на самісінькому дні серця в Емілі жив невикорінний осуд, який повсякчас штрикав її, хоч як вона намагалася заштовхнути його якнайдалі. На мить вона навіть погодилася з Ільзиним твердженням, що бути жінкою диявольськи складно.

«Це все перевірка на міцність, яку мені влаштував своїми висловами завзятий старий Келлі», — зі злістю подумала вона.

Близькі Емілі все ніяк не могли дійти згоди у зв’язку з її майбутнім одруженням. Однак зрештою всі мовчки прийняли це. Дін був заможним. Прісти мали й шанували родові традиції, включаючи започатковані їхньою бабцею, яка колись танцювала на відомому балу в Шарлоттетауні з самим принцом Уельським. Зрештою, вони матимуть бодай якийсь спокій з того, що Емілі буде заміжньою за надійним чоловіком.