Читать книгу « Коханки» онлайн.
Його вправлено в рамці чудових гір на видноколі. Це і є видноколо, таке є не в кожній країні.
Чи бачили ви поля, луки й вигони цього краю? Чи скидали поглядом на його мирні будинки, де мешкають його смиренні жителі?
Якраз посеред цього прекрасного краю добрі люди збудували фабрику. Її горбата покрівля з брижованих листів алюмінію чудово контрастує з хвойними й листяними лісами довкола. Сидячи кузьком, фабрика мовби намагається розчинитись у навколишньому пейзажі.
А проте кужбитись їй нема чого.
Вона могла 6 випростатися, мов семисотна верства.
Як добре, що її поставили тут, де все таке гарне, а не десь іще, де нема на чому й око спинити.
Вигляд фабрика має такий, наче вона — частина цього гарного краєвиду. На перший погляд здається, що вона виросла сама собою, та ба! Коли придивитися пильніше, відразу збагнеш: її збудували добрі люди. Врешті-решт, з нічого і буває нічого.
І добрі люди заходять у її ворота й виходять із них.
А он та добра людина, що входить сюди й виходить звідси щодня, чи не схожа вона, бува, на нашу Паулу?
Стій, Пауло, добридень! Це й справді вона. Зовні вона мало змінилась, як і раніше струнка й охайна. Тільки в рисах обличчя відчувається якась утома, щоправда, це якщо пильно придивитись. А от ця зморщечка — вчора її, здається, не було?
Ні, це нова зморщечка. А що там блиснуло у волоссі, чи не сивина, часом? Не звертай уваги, Пауло, тримай хвоста бубликом!
Паула працює за конвеєром як швачка без спеціальної підготовки.
Паула працює за конвеєром як швачка без спеціальної підготовки.
Паула скінчила тим, із чого почала Бріґітта, щоб вивчити життя. Бріґітта вивчила життя й знайшла в ньому своє щастя.
І Паула хотіла вивчити життя, тепер вона дізнається, що таке — працювати швачкою нижчого розряду на фабриці корсетних виробів.
Люди живуть і так.
У вечірній час люди розтікаються по пейзажу, наче він — їхня особиста власність.
У Паули тепер маленька квартирка, що належить фабриці й тому коштує недорого.
Продуктивність праці у Паули менша, ніж у життєрадісних людей. Але поки й цього досить, фабрика терпляча.
А ще в Паулі більше зовсім не відчувається жодного занепокоєння. Паула приїхала сюди, щоб працювати на конвеєрі, а не радіти життю. Радіти йому треба було раніше.
Тепер вона безрадісно шиє бюстгальтери, ліфи, іноді — корсети й трусики. Паула мала чоловіка і знікчемніла.
Вона ніколи не кидає поглядів на птахів, бджілок або на травичку за вікном. Пташок, бджіл і травинок у неї раніше було подостатком. Щоправда, тоді вона все це не цінувала як слід.
Будь-який чоловік може насолоджуватися природою краще, ніж Паула тепер.
Паула сидить за машиною й виконує свою операцію. На ній велика відповідальність, але ширше й далі за свою операцію вона не бачить.
І домашні обов’язки вже не маячать перед її поглядом.
Увечері вона їде до себе на квартиру й думає про свій будинок. Паула занадто стомилася, щоб бути незадоволеною життям.
У Паули більше немає ні дітей, ні чоловіка, але вона занадто стомилася, щоб висловлювати із цього приводу невдоволення.
Колись у Паули були й чоловік, і двоє дітей.
І робота не дає Паулі втіхи — вона робить усе на галай-балай.
Шиття у Паули в крові. Тільки кров ця давно з неї витекла, тому робота дається їй гірше, ніж іншим. Буває, у неї й із зарплати вираховують. Уся душа Паули зайнята шиттям, адже родини, яка б займала місце в її душі, у Паули немає.