Читать книгу « Коханки» онлайн.

Паула вклала весь свій капітал, усі свої тілесні й душевні сили.

Щастя й удача повернулися до Бріґітти.

Щастя й удача відвернулися від Паули.

Щастя Бріґітти залежить від випадку, що їй сприяє.

Щастя Паули залежить від випадку, що їй не сприяє.

У Гайнца є перспективна робота.

В Еріха робота без особливої перспективи, але на життя вистачає.

Гайнц знає, що головне в грошових справах.

Еріх поняття зеленого не має, що головне в грошових справах. Еріх знає, що головне в перегонах на кубок світу: найшвидший автомобіль.

Гайнц знає, що він у житті розбирається. Гайнц знає, що його дружина не надто тямить у житті. Гайнц має владу над своєю ще «зеленою» дружиною.

Еріх у житті не розбирається. Незважаючи на це, Еріх має необмежену владу над своєю дружиною, чим він і користується.

Бріґітта й Гайнц мріють про те ж таки, про що мріє Паула.

Еріх взагалі ні про що не мріє, крім своїх моторів.

Зате Еріх випиває.

Мрії Бріґітти й Гайнца здійсняться.

Мрії Паули не здійсняться.

Еріх так і не одержить права водія, що ущемить йому серце, але, мабуть, подовжить життя.

Отже, кожен із цих чотирьох щасливих людей понесе свою ношу.

Зрештою, із власністю до людини приходить і відповідальність.

А до людини без власності взагалі нічого не приходить.

Ноша Паули від цього не полегшає.

Сьогодні побралися двоє, в яких немає власності, і двоє власників, яких чекає блискуче майбутнє.

«Ой, пора мені надвір» (Батьки збирають манатки)

Роки приходять, і роки йдуть, і діти вбиваються в пір’я.

Гайнц пішов тією дорогою, про яку мріяв. З нього вийшов першокласний підприємець, який хилиться, куди вітер віє, і першим відчуває, куди вітер віє.

Його дружина торгувала електротоварами в їхній власній крамничці. Їм довелося завзято збирати гроші, працювати, брати кредити. І знову працювати, збирати гроші й брати кредити. Вони завзято працювали й збирали гроші.

Усе вийшло так, як того хотіла Бріґітта і як вона собі все уявляла. У них чарівна дитина й друга вже ось-ось з’явиться на світ. Чим вони ще могли бути незадоволені? Вони були задоволені всім. Хоча, стривайте, дечим вони все-таки були незадоволені. У їхньому новенькому білосніжному будиночку було затісно.

І ще їм хотілося, щоб усього в них ставало більше, щоб усе постійно збільшувалося. І всього в них додавалось, і все в них збільшувалося.

І одного разу настав він, цей довгоочікуваний день.

Листя в саду прибрало по-осінньому строкатих барв; зацвіли айстри й далії; сонце позолотило стиглі яблука й груші на гілках; птахи вже потягнулися на південь, де їм доведеться провести якийсь час. А Гайнцові старенькі батьки, уже готові до від’їзду, стояли серед скринь, коробок і валіз. Гайнцові старенькі батьки стояли перед дверима свого будиночка, що збільшився тепер у розмірах, будиночка, у якому вони довгі роки щасливо прожили руч об руч і в якому вони виростили із крихітки Гайнцика запопадливого дорослого чоловіка. І в цьому будиночку вони намагалися прищепити синові самостійність, і він став тепер самостійним підприємцем і нині твердо стоїть на ногах. І тут вони щовесни розкидали зерна й щоосені пожинали плоди своєї праці. Мабуть, сіяти їм доводилося більше, ніж пожинати. А ще вони зустрічали й проводжали тут усі пори року, одержували листи й писали листівки з різдвяними поздоровленнями й не один вечір просиділи перед телевізором і за добрим кухлем пива.