MoreKnig.org

Читать книгу « Коханки» онлайн.

І літній власник майстерні, у якій працює Гайнц, тішиться, наче маразматик, дізнавшись про майбутню дитину Бріґітти. Він говорить про те; як чудово, що в їхню родину вливається молода, ще не застояна кров. Про те, щоб передати Гайнцу справу, він не говорить.

От же ж віслюк старий.

Літній власник не дає приводу засумніватися в тому, що він тут, як і раніше був, є й залишиться хазяїном.

Гайнц не дає Бріґітті приводу засумніватися в тому, що він хазяїн у домі. Бріґітта сама нетямиться від радості, що нарешті знайшла хазяїна.

Якщо так довго жити без хазяїна, то величезна полегкість — знайти нарешті самця.

Гайнцову неньку тішить майбутнє дитинча. Вона плете й плете не покладаючи рук, як божевільна. Це в неї виходить. Виходить, хоча цього вона не вчилася. Втім, вона нічого не вчилася.

Гайнців татусь хоч і гарчить, як гарчать у кіно або по телевізору старі татусі, але, як і ті, що в кіно або по телевізору, він гарчить радше жартома.

Бріґітта оберігає свій живіт. І Бріґітту з її животом усі оберігають. Як приємно!

І Сюзі бажає їй щастя. Сюзі так щиро бажає їй щастя.

Гайнц і Бріґітта дякують Сюзі. Бріґітта каже:

— Ми незабаром одружимося, поки не стало занадто помітно. Мені потрібно тепер берегти себе й потихеньку готуватися до народження дитини.

Бріґітта прислухається до себе, але не чує жодної луни.

Сюзі говорить, що взагалі не хоче мати дітей.

Тобто колись перегодом, коли вона стане зрілою жінкою й угамує свій апетит до подорожей по усьому світі. Вона поки не заводитиме дітей, адже їй кортить поїздити й подивитися на світ, у якому стільки людей голодує. Вона ще занадто молода. Об'їздивши увесь світ, вона, мабуть, вирушить у найпохмуріший куточок цього світу, щоб попрацювати там із ріку якійсь благодійній організації. А потім, може бути, вона й вийде заміж, якщо зустріне підходящу людину. І якщо вона зустріне підходящу людину, то й діти в неї будуть.

Сюзі чекає, що до неї прийде велике кохання, у яке вона (Сюзі посміхається) ще вірить.

Про що Сюзі замовчує, але постійно мріє, так це про знайомство з молодим студентом, якому, якщо він раптом з’явиться на обрії, Сюзі не тільки розкриє серденько й обійми, але й відкриє свою вузеньку щілину, немов ворота в сарай.

Поки ж Сюзі не готова до цього, зачинена, цвіте дівоцьким рум’янцем і замурована. Вона вся в очікуванні, як мак, як волошка або соняшник, що чекають, що прийде хто-небудь і відкриє їх.

Відкриє, увійшовши в будинок із трояндами, з величезним букетом троянд.

А ще Сюзі говорить, що недоста просто бути жінкою. Свої жіночі якості жінка повинна вживати на те, для чого вони й існують. Вона повинна клопотатися, піклуватися й у широкому розумінні слова допомагати.

На дурняк і на халяву Сюзі роздає Бріґітті поради, як будувати нове життя.

Гайнц, як звичайно, весело натякає на своє нове становище, на те, що його тепер піймали й зв’язали, але робить це він скоріше кумедно й не без грубуватого гумору, як це йому завжди властиво. Сюзі від обурення заплющує очі, хіба можна говорити такі вульгарності?

Гайнц ще більше почувається справжнім чоловіком, зрештою, він, власне, і є справжнім чоловіком.

Бріґітта весело забирає Гайнца від Сюзі, від потенційної небезпеки, нині знешкодженої. Вона весело підкреслює, що Гайнц незабаром стане одруженою людиною й батьком сімейства. Більше жодних сторонніх дівах.

Гайнц і Бріґітта весело йдуть назустріч своєму весіллю. Сюзі весело думає про себе, що цей тип справді уявляв, буцімто зможе її завоювати. Ні, її зможе завоювати тільки справжній чоловік, а не цей бевзь.

Бріґітта весело думає, що справжнього чоловіка завоювала ВОНА, а не яка-небудь Сюзі.

Батьки відпускають веселі жарти із приводу товстого Бріґіттиного живота й говорять, що Гайнц тепер зв’язаний по руках і ногах. У всіх веселий настрій. А ввечері по телевізору всі дивляться веселу розважальну програму з Пітером Александером.[2]

Бріґітта почувається як у теплій ванні.

Весілля

Ось і настав він, такий довгоочікуваний день. Небесна блакить шле привіт довгоочікуваному дню. От і настав він, такий довгоочікуваний день. Небесна блакить шле привіт довгоочікуваному дню.

На Бріґітті довга, до підлоги, біла сукня, що її шили в кравчині на замовлення.

[2] Пітер Александер (1926–2011) — австрійський комедійний актор, співак і телеведучий.

Перейти на стр:
Изменить размер шрифта:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code