Читать книгу « Коханки» онлайн.

— Нас незабаром буде не троє, а четверо! — прошепоче одного разу чоловікові молода дружина. — І незабаром ми купимо власну квартиру або невеликий будиночок, почекай трохи.

І незабаром ми грошенят зберемо. Щоправда, поки в нас нічого немає. Поки в нас тільки ми самі й наше кохання.

І ще наша хіть. Ми візьмемося за діло з хіттю і коханням. Тоді й діло нам буде бажаним і любим.

Паула давно зужила й хіть, і кохання, вірніше те, що вона вважала бажанням і коханням. В Еріха ні бажання, ані кохання й у заводі не було.

В Еріха є лише одне: його робота, на яку він вирушає без будь-якого бажання й кохання.

У молодої пари є Сюзанна. А ще руки, у кожного по парі, й ці руки треба докласти до життя. Спливе небагато часу, і ці руки прикладатимуться до Сюзанни, залишаючи сліди на її тільці. Так буде доти, поки на неї не покладе більшу й сильнішу руку який-небудь Петер або Віллі. Ясно, що не Святий Дух.

Святий Дух власною персоною благословить і з’єднає два молодих серця, які вже благословили себе самі, завівши дитинча.

А перш ніж повінчатися, Паулі доведеться походити до пастора в будинок, відсидіти призначені католицькою церквою години на заняттях для шлюбованців, де до неї ставитимуться як до останнього лайна. Але мине час, забудеться й це приниження.

Пройде час, і туго затягнеться петля.

Відтак нам випадає описати гарне весілля, щоб описувані події не виглядали геть сумно.

Не можна ж увесь час описувати негативне й потворне.

Всі головні дійові особи радісно смакують прийдешню подію.

На жаль, головні дійові особи майже розучилися радіти. Із тяглової шкапи не зробиш арабського скакуна.

Щоправда, Паула ще зберегла свій оптимізм.

Паула вдячна, як приманений собака.

Дивитися на те, як вона висловлює подяку, просто моторошно. Від цієї подяки веселіше не стає.

А ще Паула відчуває полегшення.

Вона в принципі готова народити ще.

Вже готуються до весілля.

Еріху дитина подобається.

— Ви, чоловіки, у маленьких дітях однаково нічого не тямите, — пояснює йому Паула, в якої знову розв’язався язик. Паула така рада, така рада.

Вона покриває немовлятко пристрасними поцілунками, хай усі дивляться, тепер вона має право.

Еріх любить мотори й горілку.

Паула любить майбутнього чоловіка, любить свою дитинку й будиночок, що вони собі побудують.

Тепер усе буде добре!

Паулине чмокання долинає аж до іншої кімнати. Тепер усе буде добре.

Про Бріґіттину матку

Бона поволі розцвітає й наливається соком, і разом з нею розцвітає й наливається соком поки ще безформне щось у неї всередині.

Коли одного разу вранці її раптом сильно нудить, вона знає, у чому тут річ. Іншої причини бути не може.

Бріґітта випльовує блювотиння в унітаз, випростовується й, начебто знову народившись, іде на роботу до своїх бюстгальтерів. Вона одержала свій шанс народити нову людину й самій наче народитися заново. Їй доведеться будувати для себе нове життя.