Читать книгу « Коханки» онлайн.
Сьогодні Гайнц зробив Бріґітті дитину. Наші вітання.
Тепер Бріґітті не доведеться, як вона боялася, провести своє життя в холоднечі й на самоті.
Перемога Бріґітти — результат довгих і кропітких зусиль. У боротьбі статей вона ще раз виграла. Напевно, й у власній крамничці Бріґітта чудово працюватиме й радуватиме клієнтів.
Щастя Бріґітти — не результат випадку. Вона виборола його у важкому протистоянні.
Бріґітта вважала, що, крім життя біля фабричного конвеєра, існує й інше життя, і Бріґітта мала рацію: є, крім життя біля конвеєра, й інше життя, життя з Гайнцом.
Зусиллями і працею всього досягнеш.
Ґітті своїми зусиллями проклала собі дорогу.
Хвала Богові, що природа дала їй здорове тіло, адже в цьому разі в останній момент усе могло піти за вітром.
Хвала Бріґіттиному тілу. Перемогла здатність до дітоплодіння, а точніше — здорові матка і яєчники Бріґітти.
У Сюзі, напевно, ці органи теж є, але їй це ще доведеться довести.
У кожному разі, Бріґітта видерлася.
Видерлася наверх, доп’яла права родити й працювати в крамничці електротоварів.
Уперед, Бріґітто!
У вас теж є здатність до дітоплодіння?
Будемо сподіватися!
Вас утішає приклад Бріґітти, котра не вбила в собі цю здатність, працюючи на конвеєрі, а за допомогою Гайнца реалізувала її з максимальною вигодою.
Кінець — пішли баби у танець.
Паулу виручає смерть астматика
Розмова міської й сільської жінок дала свої плоди — як плідними були й статеві зносини між Еріхом і Паулою — тільки тому, що зненацька ласти склеїв астматик. Астматик відразу опинився в похмурій цвинтарній землі, де йому вже не доведеться нікому нічого наказувати.
Еріхова мати відчуває навколо себе незбагненну порожнечу, у якій вона раптом опинилася, порожнечу, в якій не лунають більше командні оклики колишнього чиновника.
Мати влаштовує свої хворі кісточки у м'якому кріслі й час від часу здригається, немов мисливський собака, що чекає, коли ж нарешті пролунає заклик, команда або наказ, але так цього й не дочекається.
Жахливі хрипи, кашель і задишку немов вітром здуло. Запала тиша.
У кухні більше ані звуку.
Отож, відправивши тлінні останки астматика на вічний спокій, мати Еріха відчула раптом порожнечу навколо себе.
З диким шалом мати заглибилась у справи, пов’язані з підготовкою до поховання, наче хотіла ще раз спрямувати всі свої зусилля до однієї, справжньої мети — на службу астматикові. Аж ось тепер усе скінчилось, і так тихо навколо.
Жива, щоправда, стара бабуся, що колись давно відправила в люди дочку, коли тій не було й чотирнадцяти, відправила її назустріч першому-ліпшому вийнятому прутневі у її житті. Мати мститься тепер бабці сторицею.
Сільський люд, у якого пам’ять коротка, давно забув, що й бабку свого часу, тільки-но їй виповнилося дванадцять, відправили в люди, а отже, і назустріч першому-ліпшому вийнятому прутневі. Сама бабка про це ще пам’ятає, але її ніхто вже давно не слухає.
Усе-таки краще дотинати власну матір, якщо вже не випадає бути в астматика прислугою, ніж узагалі нічого не робити. Луна в горах далеко розносить моторошні лайки й побажання здохнути скоріше.
Паулина тітка виникає в їхньому будинку під час одного із приступів плачу, що наздоганяє стареньку бабусю, доведену до сліз дочкою-вдовицею, що втратила астматика. Ми пам’ятаємо, що тітка поклала визволити Еріха з пут рідного дому й приліпити до Паули. Вона говорить, що, мов, малюсінькому дитяткові доведеться рости без батька, і хіба мало того, що власні діти Еріхової матері виросли без батьків? Дитині-бо потрібен батько, так само як і мати. Дитині потрібна й тверда рука, і м’яка рука, материнська. Дитині потрібні батьки, і не порізно, а разом. Адже так дитині краще.
Усім ясно, що Паула вчинила по-свинськи й устругнула дурницю, але ж вона зовсім ще молоденька. Але ж Еріхова мати теж була колись молоденькою. А Паула в майбутньому не поводитиметься як свиня, а триматиметься пристойно.