Читать книгу « Коханки» онлайн.
Бріґітта — дитина міська.
Паула — дитина сільська.
А ще. Паула й Бріґітта в унісон мріють про весілля. Ці мрії відбирають чимало часу.
Бріґітта мріє про це й на роботі, і на дозвіллі.
Час спливає
Час спливає невблаганно, і якщо він і далі так ітиме, то Паулі зовсім незабаром народжувати. Акушерка вже чекає.
Безглузді зусилля Паули, спрямовані на те, щоб привабити Еріха, заходять занадто далеко, тут, у селі, ніколи такого не було. Коли наступає вечір, місцевий люд займає свої місця в залі для глядачів. Приходять подивитися всією родиною, навіть з дітлахами.
За ідіотськими вчинками Паули спостерігають із інтересом. Хто — простим оком, а хто й у бінокль. Жителі села являють собою, так сказати, громадськість.
Громадськість явно схвалює абсурдні й принизливі вчинки Паули, котра прагне вполювати цінну дичину.
Дорогоцінну дичину на ймення Еріх.
Паулі необхідно легалізувати своє неприємне становище.
Для цього їй потрібен Еріх. Еріху ж, цій цінній дичині, потрібен тільки він сам. Адже він без сторонньої допомоги справляється зі своєю роботою із заготівлі лісо- і виробкового матеріалу.
Паула заварила цю лайняну кашу, хай і відбуває. Поодинці. Цінний Еріх мав би допомогти їй скоріше звільнити тарілку від цієї гидоти.
Еріх сидить на троні, встановленому посеред місцевого питного закладу.
З’являється Паула й демонструє свої нехитрі й нечисленні фокуси, знання й здібності.
Ну просто як у цирку, тільки смішніше.
На жаль, Еріх уже не бачить Паулу, він уже нажлуктився й клює носом, не бачачи, як Паула виконує подвійне сальто назад з одним обертом.
Приятелі ляскають Еріха по плечу й по спині, штовхають кулаком під ребра, але — даремно.
Ніщо, жоден вираз шанобливого захвату публіки не повертає Еріха із царства снів у сувору дійсність, де його чекає Паула.
Досі Еріха ніхто серйозно не сприймав.
А от тепер, коли через нього Паула підзалетіла, ставлення до нього змінилося.
Усі вважали Еріха занадто тупим, дурненьким хлопцем, який не може при нагоді роздягнути до майток приїжджу дачницю; у нього явно бракує клепки, якщо він не здав на права й із третього заходу; цей дебіл, з-за рогу мішком прибитий, і по дереву сокирою як слід не цюкне. Всі були впевнені, що замість дерева він тюкне себе по голові.
А от бачиш, яку штуку він із Паулою утнув.
Колись усі вбачали в Еріху лише робочу скотинку, на відміну від них, хто хоч і є робочою скотинкою, але сам себе цінує набагато вище. Всі навперебій виражають захват із приводу Еріха, який так хоробро заклепав Паулі.
Так, заклепав добре, без питань.
«Вітаю, Еріху», — сиплеться на нього звідусіль, і рука його, більше звична до ручки сокири, потискує інші протягнені руки. Від довгих і незвичних рукостискань крутить плечовий суглоб.
Еріха обсипають знаками поваги, йому безкоштовно ставлять гальбу пива, пригощають горілкою, вином, куйовдять волосся, по-дружньому штовхають кулаком під ребра, жартома копають.
За мить саме такий підступний, але дружній стусан змушує Еріха підскочити, так що в суглобах тріскотить.
Але Еріх знову, немов безживний мішок з м’язами, осідає на своє звичне місце.
Такого успіху Еріх ще не переживав.