Читать книгу « Коханки» онлайн.

Так треба, адже попереду в неї знову важкий робочий день.

І справді

Місячні незручності в Паули й справді не наступили. За страхом, що місячні незручності, які всі жінки в Паулиному середовищі саме як незручності і сприймають, цього разу не наступлять, неминуче йде і сам факт відсутності місячних незручностей у належний термін.

Досі кохання нічого не принесло Паулі, наразі ж дечого навіть бракує, а це означає, що наступить щось важливе, ВЕЛИКЕ, що активізує Паулину функцію. Паули торкнувся подих життя (вірніше, Еріхів прутень), і навіть більше, ніж торкнувся.

Шевство як і раніше тут, а Еріха достоту і немає поруч.

Паулі не можна піднятися до нього на гору, але їй тепер нічого не важить, адже солодка таємниця (як усі це називають) огортає її й тут, у долині.

Паула має звіритися з солодкою таємницею, в першу чергу, чоловікові, якого кохає вона і який кохає її, щоб уже потім подумати про весілля.

Незабаром ця таємниця розм’якшить риси її обличчя, погляд Паули зробиться замисленим, живіт розпухне, груди обважніють, низ хребта болітиме, а сама Паула наробить у штани. На це є всі підстави: Паула страшенно боїться батьків, вони такі грубі, а таємниця — таємниця така солодка. Паула ще жодного разу не сказала Еріхові, що кохає його, бо ж вона так мало його знає. Тепер вона кине все відразу: «Я кохаю тебе, і в мене буде від тебе дитина».

Паулі треба повідомити про це й батька з матір’ю.

Ой, страшно!

Паула чекає дитину, і Еріх їй зараз особливо потрібний, адже для будь-якої жінки це — кризова ситуація, для будь-якого жіночого організму — навантаження, щоправда, навантаження радісне. У цю пору радісного очікування Паулі надто необхідні розуміння, турбота й захист від диких звірів, від важкої роботи, від жорстоких ударів і нелюдського ставлення. Коли доходить до нелюдського ставлення, навіть натяку на нього, Паула думає: «Ви всі пошкодуєте, якщо дізнаєтеся, що я відчуваю, як у мені пробуджується нове життя». Життя ще не народженого чоловічка тягнеться в Паулі назустріч сонцю.

Іноді Паула у важких кошмарах уявляє собі, що буде, коли вона скаже батькові: «Татку, ти знаєш, мені зараз особливо потрібні турбота й ласка, бо ще не народжене дитя в мені тягнеться до сонця».

Паулу здавлює залізна рука розпачу.

Але ж батько й сам дітей робив, і не один раз.

А раптом він скаже: «Ура, моя дочка незабаром приведе на світ мого онучка, ласкаво просимо, виходь погуляти! У нас знову поповнення у сімействі, у нас знову малюк, головне, щоб усі були щасливі!»

А мати, чи винесе вона пересуди сільських експерток щодо цього радісного, тривалого, але не нескінченного стану Паули? Чи оточить вона дочку турботою й доглядом? Чи допоможе підготувати маляті придане?

Блакитне або рожеве? Або жовте? Радість яка. І тоді не тільки Паула заживе новим життям, тоді й новий чоловічок одержить у подарунок чудесне життя. Відразу два щасливі життя замість одного-єдиного шевства.

А Еріх, щасливий батько, чи проводитиме він кожну вільну хвилину з малям і матір’ю, чи дбатиме він кожну вільну хвилину про молоду дружину, чи кине він випивати, чи відмовиться від ненависті до всіх, не розпускатиме за вітром гроші тощо?

Паула збирається розповісти матері про те, як багато в неї тепер усього всередині. Адже мати сама не раз ставала матір’ю, і їй знайомий стан, у якому тепер перебуває Паула.

Вона цей стан розуміє краще будь-якого чоловіка. Чоловікові легше, він — тільки батько, й усі ці погані речі, які приходять потім, йому ні до чого, це — жіноча справа. Паула розповість про жіноче діло жінці, своєї матері, бо ж вона теж жінка.

Паула довіряє жіночому началові у своїй матері. Довіру її буде сильно підірвано.

Мати накидається на Паулу, град ударів валить Паулу на підлогу. Така раптом сила в цих ударах, що здається, начебто разом з матір’ю Паулу старанно б’ють усі діти, що коли-небудь обтяжували утробу матері.

Такі сильні звуки Паула раніше чула, коли в лісі лунали удари сокири. Бити Паулу було б приємним заняттям, якби мати не палала лютою злістю. Кохання з’єднує людей, натомість злість — роз’єднує. Мати Паули ненавидить Паулу через дитину в її утробі. Град ударів прямо шкодить багатьом важливим органам Паули.

Матері Паули не раз доводилося ненавидіти свого чоловіка через дітей у її власній утробі, через роботу, якої раз у раз додається, через огидні відчуття при пологах. Вона не раз уже ненавиділа власних дітей, спочатку в утробі, а потім — поза нею. Тепер же мати остаточно сказилась, і вона ненавидить не тільки дитину, що ховається не в ній, а в Паулиній утробі, але й саму Паулу теж.

Люди-бо скажуть, що це батьки Паулу погано виховали. Ганьба й сором! Мати Паули хоч зараз готова перелічити десяток-другий людей, в основному лісорубів з усіма їхніми сімействами, які глузуватимуть над її нещастям.

Почасти це люди, із приводу нещасть яких мати і її родина кпили свого часу вдосталь — у цих син-дебіл, а в цих — батько сів у в’язницю за розбещування підлітків, по-третє — матері весь низ вишкребли, по-четверте — батька деревом на смерть придавило, по-п’яте — дитина в школі на другий рік залишилася, по-шосте — відібрали права через їзду в п’яному вигляді, по-сьоме — хтось під гірський обвал потрапив, по-восьме — синок новісінький стілець ножем порізав, і так без кінця.

Ці кретини тішитимуться з нашого нещастя ще сильніше, а це просто несила уявити.

Паула — вагітна!

Паула — вагітна!

Весела ненависть наповнює всю долину.