Читать книгу « Коханки» онлайн.

А тепер — уперед, до Еріха!

І мати теж потихеньку рухається вперед, без усякого поспіху, сьогодні вона себе покаже.

От Паула з’явилася з-за повороту, запекло й уперто б’ється об бабу, як об кам’яну стінку. «Бач ти, якщо до мужика біжить, так звідки й спритність береться, а якщо на роботу йде, то плететься нога за ногу», — єхидно й з гіркотою говорить про себе Еріхова мати.

Паула б’ється об перешкоду, утворену Еріховою матір’ю, як птах об шибку, як об бетонну стінку. Результат завжди той самий — далі їй не пройти.

— Повертай голоблі. Вниз. І поквапся, будь ласка.

Мати каже, що Паулі тут нема чого шукати.

Як нема чого, коли вона загубила тут своє серце! Мати вважає, що Еріх як і раніше має заготовлювати сіно для їхньої корови, яка дає молоко до татусевої кави, має і свині пійло виносити. У матері туберкульоз кісток, це нелегкий жереб, і Еріх покликаний його полегшувати. Якщо судити з колишнього розгульного життя, мати заслуговує більшого, ніж звичайний туберкульоз кісток, але доля подарувала їй чоловіка — відставного чиновника. Паула ж заслуговує значно гіршого, і вона це дістане.

Еріха використовують і на важких роботах, і на легких, для яких вистачає його мізків.

— Здрастуйте! Я до Еріха, — тільки й устигає прощебетати Паула.

Як у неї совісті вистачає бігати за Еріхом! Еріх-бо — тільки їхня власність, їхня робоча сила.

Паула, немов заводна іграшка, скочується з гори вниз. З кожним кроком вона чимраз далі від своєї мети, від Еріха.

Коли мати не порається по господарству, вона завжди сидить біля вікна й тримає під спостереженням дорогу.

І Паула, коли в неї випадає вільна хвилинка, завжди сидить унизу біля дороги й тримає її під пильним спостереженням.

І Еріхова бабця сидить у своїй кімнаті біля вікна. Бабця вже така стара, що всім набридла й давно пропала б, якби не підтримка дочки й зятя-астматика. Життя бабці висить на тоненькій волосині, адже зайвий рот — завжди зайвий, тим більше що майже вся їжа в будинку дістається астматикові. Бабця й мати несуть позмінну вахту, щоб ніхто не забрав у них Еріха. Астматика однаково ніхто не забере, він у них назавжди. Тепер вони не тільки ненавидять одна одну, але ще й палають об’єднаною ненавистю до Паули, що може при-нести в дарунок хіба себе і своє кохання. А цього занадто мало.

Паула напевно важить на Еріха як на робочу силу, що її вона прагне використовувати у своїх брудних цілях: їй адже потрібні й будиночок, і дітлахи, і власна машина. Переваги, на які націлилася Паула, набагато вагоміші за ті дрібні недоліки, приміром побої, пов'язані з Еріхом. Побої грошей не переважать. Гроші важать більше за побої. Натомість у Паули є тільки вона сама та її кохання. А цього замало.

Різниця між Сюзі й Бріґіттою

Сюзі й Бріґітту розділяє чітка демаркаційна лінія, позначена кавником. Це різко обкреслена, болюча розмежувальна риса, що вказує кожній з них на своє місце, що розділяє два різних характери. Але коли одна з них бере кавник у руки й розливає каву у філіжанки, і Сюзі й Бріґітта раптом опиняються разом, і їх нічого не розділяє.

Вони розходяться, наприклад, у тому, що Сюзі бажає добра всьому людству, малим і великим, а надто голодуючим дітям у всьому світі, адже вона — жінка й сама незабаром стане матір'ю. Сюзі лякається думки, що десь голодують маленькі діти. Жінка в ній виражає своє щире обурення. Майбутня мати повстає проти такої несправедливості.

Із цієї причини вона зрідка буває на заходах політичного гуртка в їхній школі. А ще вона постійно ходить на заняття в групу народного танцю. Удома про політичний гурток вона анічичирк, а от групу народного танцю завжди виставляє перед собою, як ніжний голубок свою голубку.

Бріґітта хоче одного — завоювати Гайнца. Сюзі, в першу чергу, хоче посперечатися про що-небудь, обговорити які-небудь важливі проблеми. У голові в неї крутиться купа різних слів і тем, довго не затримуючись і виливаючись у тріскотню.

Щойно Сюзі відкриває рот, вона випалює нову порцію відомостей про голодуючих людей в усьому світі. Бріґітта відсовує вершки подалі, щоб вони, не дай Боже, не звурдилися від такого страхіття. А ще Сюзі любить готовити, цього її вчать у жіночій гімназії, щоб у майбутньому, коли Сюзі вийде заміж, її чоловікові й дітям не довелося голодувати так, як багатьом іншим, котрих Сюзі може перерахувати. У Сюзі в запасі тьма-тьмуща всіляких слів і висловів, які позначають голод і несправедливість. Бріґітта бачить несправедливість в одному: навіщо Гайнц знається із Сюзі? Сюзі бачить несправедливість у тому, що Гайнц ситий і задоволений життям, у той час як багато хто голодує. І ще вона говорить про те, як класно танцювати народні танці в гуртку народного танцю, і що класно, у контрасті з танцями, що вона, як будь-яка мисляча людина, переймається проблемами стражденних у цьому світі.

У Бріґітти в запасі лише одне слово: Гайнц. Є у неї в запасі й ще одне слово: робота, але його вона не вимовляє, оскільки до роботи цілком байдужа. Вона гордо заявляє, що ніколи не голодувала й не голодуватиме, не те що інші. Щоправда, вона цих людей не знає, але так їм, мабуть, і треба, адже зовсім голод тобі не «світить», якщо ти старанно працюєш. При цьому Бріґітта думає про Гайнца й про те, як він — а не вона — старанно працюватиме.

Бріґітта гордо заявляє, що їй завжди всього досить, а от у Гайнца всього навіть більше ніж досить, навіть на двох вистачить і ще залишиться. Іноді Бріґітта буває сита всім цим по горло. Іноді їй все це вже під зав'язку. Але варто їй у такі миті глянути на Гайнца, як їй знову всього бракує, і Гайнцові треба вийти на перший план, запустити свій мотор, зробити свою роботу.

І щоб потім усі побачили плоди його праці.

Гайнц розуміється на техніці, тому він у ній і повинен усього домогтися. Сюзі й Бріґітта пишаються тим, яких нових успіхів добивається техніка щодня. У Бріґітти більше підстав пишатися, ніж у Сюзі, адже Гайнц один із тих, хто без техніки дня прожити не може й хто в ній добре розбирається. Гайнц і Бріґітта торгуватимуть усілякими різними електроприладами, і Гайнц при необхідності може їх ремонтувати.

У Сюзі більше підстав пишатися, ніж у Бріґітти, адже вона точно заведе у себе в будинку купу всяких електроприладів. І цьому Гайнцу вона вкаже, що ремонтувати, коли що-небудь раптом зламається.

Між гордістю Бріґітти-фахівця й гордістю Сюзі-власниці — величезна різниця. Бо ж Бріґітта сама по собі не фахівець, це Гайнц — фахівець. І в нього теж є своя гордість.

Гайнц пишається тим, що коли-небудь у нього під орудою будуть помічники, які візьмуть на себе всю чорну роботу. Гайнцу тоді залишиться тільки наглядати, як ідуть справи.

А Сюзі тим часом як і раніше жаліє людей, які живуть гірше, ніж вона.

А Бріґітта тим часом як і раніше не відчуває жалості ні до кого, адже вся її увага прикута до Гайнца.