Вони шиють не те, що їм до вподоби, просто любов до шиття в них у натурі, так уже ведеться. Їм залишається лише одне: дати волю цій любові. Бо ж ідеться про неквапливу жіночу працю.
Частенько жінки шиють, вкладаючи в цю справу половину серця, тоді як над іншою половиною панує родина. Є жінки, які заглиблюються в шиття з головою, і треба сказати, що такі — не із кращих.
На цьому острівці супокою посеред великого міста й зачинається наша історія, що незабаром і скінчиться.
Якщо кому-небудь і судилося зустріти свою долю, то явно не тут.
І якщо чоловік держить долю в руках, то жінці доля випадає.
Як на те, життя оминає ці місця, тут залишається сама праця.
Час од часу одна з жінок намагається вхопитися за перелітне життя й трохи з ним попатякати.
Та, як на те, часто життя мчить собі геть в автомобілі, і на велосипеді його не доженеш. Бувайте здорові!
Початок
Якось Бріґітта вирішила, що хоче бути тільки жінкою, просто жінкою кадра, що його звуть Гайнц.
Вона певна того, що віднині всі її недоліки чаруватимуть зір, а всіх цнот не буде й сліду.
А проте, на цноти Бріґітти Гайнц заплющує очі, а від її недоліків чоловіка аж верне.
Бріґітта хорошиться заради Гайнца, бо ж коли ти — жінка, то з цього шляху вже не зійти й за собою доводиться стежити.
Бріґітті кортить, щоб майбутнє колись таки віддало їй належне, зберігши квітучий вигляд.
Утім, можливо, у Бріґітти й нема майбутнього.
Майбутнє цілком залежить від Гайнца.
Якщо ти молода, то й так маєш молодий вигляд, а коли скандзюбить в сук, то вже буде не до того.
Якщо на схилі віку не показуєш на молодшу, то всі довкола дають жорстокий вирок, мов, не стежила за собою замолоду.
Тим-то Бріґітта робить те, що важитиме у майбутньому.
Якщо в тебе немає теперішнього, то слід заздалегідь подбати про майбутнє.
Бріґітта шиє бюстгальтери. Якщо рядок робити короткий, то бюстгальтерів виходить більше, в кожнім разі сорок штук — це найменше, що можна утяти, коли працюєш відрядно. Якщо ж робити довгі й складні рядки, то, відповідно, зменшується й кількість бюстгальтерів.
Це справедливо й гуманно.
Бріґітта могла б піти з яким завгодно трудягою, проте вона хоче тільки Гайнца, що стане ділком.
У їхніх виробах використовують мереживний матеріал з нейлону, підбиваючи його тонкою поролоновою прокладкою.
Ці вироби їхня фабрика продає в інші країни, тож і чужинок серед швачок чимало.
Робітниці раз у раз звільняються: трапляється, хтось виходить заміж, народжує дитину чи помирає.
Бріґітта сподівається, що одного разу і сама звільниться, вийшовши заміж і народивши дитину.
Бріґітта сподівається, що Гайнц забере її звідси.
Все інше для неї — справжня смерть, навіть якщо вона житиме й далі.
Тим часом у Бріґітти немає нічого, крім імені; у міру того, як розвиватиметься історія, Бріґітта дістане прізвище Гайнца, це важливіше за якісь там гроші і майно, — це може дати і гроші, і майно.