Хай ця кобіта сама подбає про своє майбутнє. Про наше майбутнє подбає Гайнц, наш син. Про наше майбутнє, про його майбутнє. Іншим же тут місця немає.
Чому Бріґітті неодмінно хочеться так багато, майже всього відразу, тобто нашого хлопчика?
Чому Бріґітта не задовольниться тим, що вона має, тобто нічим? У багатьох нічого нема, і вони цілком цим задоволені.
А якщо ти всім задоволений, то й з нічого може виникнути дещо.
Чому б Бріґітті не задовольнитися нічим, яке їй тільки й належить?
Дитина дриґає ніжками і псує Бріґітті зачіску.
Дитина тицяє їй своїми дитячими пальчиками в очі, у вуха й у ніс.
Усі рвуть кишки від сміху, навіть похмурий батько, навіть пихатий Гайнц.
І надія сміється разом з усіма, хай у Бріґітти і стало на одну надію менше.
Майбутнє сміятися не може, адже воно ще не наступило.
Не сміється й сьогоднішнє, воно занадто важке для веселощів.
А вже Бріґіттина робота і поготів не сміється, вона занадто далеко звідси.
Адже сьогодні для всіх — святковий день!
Бріґітта робить гарну міну при лихій грі й від душі сміється разом з усіма. А потім вирушає до ванни.
Від ненависті вона голосно скрегоче зубами.
Така порція ненависті змусить замовкнути навіть найпалкіше кохання. Налякане кохання задкує.
Цієї ж миті Гайнц перетворився з кохання на серйозний обов’язок.
Із утіхи на тяжку працю.
У роботі Бріґітта так чи так тямить краще.
Гайнцова сестра сміється голосніше за всіх, тому що почувається безпечно. З нею тепер нічого не може трапитися, вона свого доп’яла.
Гайнцова мати сміється дещо ображено, бо Бріґітта й досі заступає хлопцеві шлях до кращого майбутнього.
Бо ж Бріґітта і далі лізе до Гайнца мов оса й, мабуть, не збирається його залишати в спокої.
Щастя ж посміхається всім.
Але одного разу
Але одного разу і з Паулою трапилося те, що тільки й робить людину людиною. Ми досить довго чекали цього. Цього дня вона раптом відчула, що ніби раніше і не жила по-справжньому.
Колись життя складалося тільки з роботи, домашнього господарства, господарських турбот, подруг, знову з роботи, з роботи вдома й з роботи у швальні (останнім часом). І було це життя неправильним і неповним. Тепер усе це нічого не важить, адже прийшло кохання, нарешті прийшло, і Паула нарешті стала людиною.
Робота, будинок, господарські клопоти, подруги, знову робота, робота вдома й робота у швальні нікуди не ділися, тож усе це не зникає раптом, але тепер у Паули є ще кохання, ура! Найважливіше в людському житті й відтепер — найважливіше й у житті Паули.
Паула в цьому твердо переконана.
І вона хоче все робити правильно.
Вона просто ПОВИННА все робити правильно, інакше кохання відразу зникне, або його витиснуть робота, будинок, господарські клопоти, подруги, знову робота, робота в будинку й робота у швальні, і кохання безнадійно відійде на задній план. У всякому разі господарські клопоти залишаться. До речі, Еріх — найгарніший хлопець у селі. Щоправда, Еріх — безбатченко, як і три його сестри, і всі вони — від різних батьків, а це, як відомо, програшна початкова ситуація, але ж Еріх такий красень. Хоч з лиця води напийся. Чуприна чорна, очі сині, — ну як тут не закохатися!