Читать книгу «Бар Когут» онлайн.
— Хижачка з тебе так собі, — пустив шпильку Тодд.
— Дяка. Ненавиділа кожну хвилину.
Підійшов менеджер і сказав:
— Гей, Тодде, сьогодні працюєш. Бракує людей, ти нам потрібен.
— Зараз буду, — відповів Тодд і махнув, що той може йти. Коли менеджер пішов, Тодд спитав: — Отже, банда, що далі?
— Візьмемося за «Свіфтбанк», — промовив Марк.
— І викопаємо собі ще глибшу яму, — відгукнулася Зола, і це було не запитання.
ВІД МОРГАНИ НЕШ з «Нау-Ессист» надійшов електронний лист, у якому було таке:
Пізно ввечері, після кількох келихів пива, Марк відповів:
Рекс Ваґнер із «Служби студентських позик» написав Тоддові:
Поки Марк набивав свою відповідь Моргані Неш, Тодд видав своєму позиковому раднику таке:
Вочевидь пан Ваґнер працював допізна або, як уявляв собі Тодд, сидів, відкинувшись у кріслі, в самих трусах, і дивився порно, постійно перевіряючи електронну пошту. За кілька хвилин він відповів:
На це Тодд негайно відповів:
Кореспонденція Золи мала більш офіційний характер. Тільді Карвер із «ЛоунЕйд» написала таке:
Зола вже засинала, але відповіла:
30
ТЕПЛИМ КВІТНЕВИМ ДНЕМ, коли буйно цвіли вишні, а повітря свіжіло після доброго дощу, компаньйони зібралися в головному правлінні фірми, аби відправити панахиду по адвокатській практиці. Головне правління фірми збігалося із схованкою Золи, яку за останні три місяці вона прихитрилася оживити й забарвити. Вона пофарбувала обидві кімнати в блідий беж і розвісила стінами предмети сучасного мистецтва. У одному з кутів стояв маленький холодильник — єдина ознака кухні. На старому металевому верстаку розмістилися настільний комп’ютер із тридцятидюймовим монітором і швидкісний лазерний принтер. Книжкові полиці на двох стінах аж вгиналися під стосами паперів — продуктами їхньої копіткої роботи з відстежування усього, пов’язаного із «Свіфтбанком».
Кожен із них приєднався в статусі постраждалого позивача до трьох різних колективних позовів проти цього банку. Зараз таких було шість, учинених у різних куточках країни адвокатами, які добре розумілися на подібних масових судових справах.
Тим часом «Свіфтбанк» тримався на волосині, попатраний, ледь живий від щоденного шмагання. Постійно висувалися нові звинувачення. Донощики не припиняли з’являтися з новою інформацією. Керівники вищої ланки тицяли пальцями, погрожуючи обвинуваченнями. Акціонери бентежилися і водночас лютували, бо акції впали з шістдесяти доларів до тринадцяти менше ніж за чотири місяці. Інтернет і кабельне повнилися чутками. Найпоширенішою була така: «Свіфтбанку» не залишається нічого іншого, як викинути мільярди на вирішення своїх проблем.
Така перспектива тільки під’юдила індустрію колективних позовів.
Порівнявши реакцію трьох різних фірм, до чиїх позовів вони долучилися, друзі з’ясували, що контора з Маямі під назвою «Коен-Катлер» на кілька кроків випереджає інші дві — нью-йоркську й вашингтонську. «Коен-Катлер» мала добру репутацію в розгнуздано-брутальній сфері колективних цивільно-правових позовів. Вона була величезною: сотня юристів, тьма тупої робочої сили; її діловодство було найпродуктивнішим.
Отже, зів’яла юридична контора «Апшо, Паркер і Лейн» вирішила прилаштуватися до могутньої «Коен-Катлер».
Зола сиділа за столом із філіжанкою кави, втупившись в монітор. Тодд сидів із ноутбуком в єдиному кріслі. Марк розтягнувся на підлозі. Вони позбулися борід і фальшивих окулярів, костюмів теж. Зали суду для них залишились у минулому, і тепер цей маскарад не потрібен. Наступні кілька тижнів вони ховатимуться над баром «Когут». Іншого плану в них не було.
— У Бетесді на Вісконсин-авеню є відділення «Свіфт-банку»,— промовив Марк.— Давайте почнемо звідти. Погортайте сторінки телефонного довідника по Бетесді. Ми шукаємо розповсюджені імена, в написанні яких легко помилитися.
— Є таке, — відповів Тодд. — Пан Джозеф Холлі, будинок шістсот шістдесят два на Меннінг-драйв, Бетесда. Міняємо «л» на «п» і тепер він Джо Хоплі. Наш перший фіктивний клієнт.
Зола відкрила документ, продубльований із матеріалів «Коен-Катлер», у внутрішньому використанні відомий під назвою ІПП — «Інформація про позивача».
— Дата народження? — спитала вона.
— Зробимо його сорокарічним, — сказав Марк. — Народився третього березня тисяча дев’ятсот сімдесят четвертого. Одружений, троє дітей. Клієнт «Свіфтбанку» із дві тисячі першого. Поточний рахунок і ощадний рахунок. Дебетна картка.
Вона друкувала дані, заповнюючи бланки.
— Гаразд, номера рахунків.