Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

— Я знову провів ніч із пані Гедлі.

— Кобель. А я з ніг збився, усе шукав її.

— А знайшов я. І побалакав трохи за сніданком. Вона тепер із нами: знає, що ми без ліцензій, перевірила в Асоціації; знає, що ми не навчалися в тих школах.

— Прокляття!

— Отака була й моя перша реакція. Проте їй, здається, можна довіряти: каже, що нікому не розповіла і любить приховувати секрети. Навіть запропонувала принагідно допомагати.

— А від нас чого їй треба?

— Того, чого й завжди, я вважаю. Вона змагається із сусідкою в проміскуїтеті. Там своя система балів, таке.

Марк хотів гигикнути, але не зміг, бо смішного було мало.

— Цікаво, сьогодні вони зайняті?

— Закладаюся, що так, із кимось іще.

— Трясця! — вилаявся Марк і пішов отримувати замовлення. Потім, проходячи повз Тодда, який витирав пивні келихи, сказав: — Здається, це початок кінця.

У НЕДІЛЮ ПІЗНО ввечері Рамона Тейпера зупинили за керування в стані сп’яніння. Його доправили в Центральну тюрму, де він провів ніч у витверезнику. У понеділок зранку приїхала його дівчина. Сидячи в залі очікування, вона познайомилась з таким собі Дарреллом Кромлі, приязним адвокатом, котрий, здавалося, почувався в тюремному залі очікування, як у себе вдома. Він у короткий термін домовився про звільнення Рамона під заставу.

Уже за стінами тюрми, коли Даррелл почав свою стандартну процедуру пояснення про те, що буде далі, Рамон сказав:

— От скажіть мені, чоловіче, я маю адвоката, але він намагається мене окрутити.

— У якій справі адвокат? — радісно вчепився Даррелл.

— У мене серйозна справа у Віргінії, медична недбалість. Моя дитина померла в лікарні пару років тому, і я найняв того пройду Марка Апшо. Чули про такого?

— Ні, але тут повно адвокатів, яким не можна довіряти.

— Ось йому дійсно не можна, це я вам точно кажу. Я б такий, щоб його звільнити, але не можу його знайти. А ви розумієтеся на медичній недбалості?

— Це одна з моїх спеціалізацій. Введіть мене в курс справи.

29

ДВОМА ДНЯМИ ПІЗНІШЕ Марк сидів у залі суду вельмишановної Фіони Далраймпл в очікуванні клієнта, який мав визнати провину за крадіжку в крамниці. Як завжди, він робив вигляд, що вивчає важливий документ, а сам спостерігав за діяльністю адвокатів. Це дійсно був звіринець, яким жорстко керували мавпи. Деякі обличчя були знайомими, якісь він уперше бачив і вкотре вже дивувався численності адвокатів, що підтримують оберти жорен юстиції. Зненацька явилося видіння з минулого у відразливому костюмі й почало пильно оглядати зал суду. Воно зайшло за бар’єр і побалакало з одним із помічників прокурора, який озирнувся, пробіг очима по залу, побачив Марка й кивнув.

Даррел Кромлі підійшов і сів поряд із Марком. Сунувши свою бізнес-картку, вкрадливо промовив:

— Я Даррелл Кромлі, а ви Марк Апшо, чи не так?

«Ми зустрічались раніше, — подумав Марк,— і це погана ознака».

— Так, це я.

— Мене найняв Рамон Тейпер. Давайте вийдемо й поговоримо.

Марк глянув на його бізнес-картку. «Даррелл Кромлі. Особиста шкода». Він точно пам’ятав, що на іншій картці значилося «Даррелл Кромлі. КСС-фахівець». Отже, Даррелл — людина з багатьма талантами.

У коридорі Даррелл діловито озвучив жахливі новини.

— Мою фірму найняв Рамон Тейпер, якому не пощастило бути затриманим за кермом у стані сп’яніння.

Так, ось він, зв’язок. Кромлі завмер і пильно подивився на Марка.