Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

На них поглянув чолов’яга, що сидів за сусіднім столиком. Гедлі сьорбнула кави й запропонувала:

— Давай поговоримо про щось інше. Мене заінтригувала ваша юридична фірмочка. Із тобою і Марком Апшо я знайома. А хто така Зола Паркер?

— Подруга.

— Гаразд. Вона теж пасеться в кримінальних судах, як ви з Марком?

— О, ні. Вона по особистій шкоді, — Тодд намагався відповідати якнайкоротше й прагнув змінити тему.

— А в неї є ліцензія на адвокатську діяльність?

Тодд, жуючи бейгл, допитливо втупився в її прекрасні очі.

— Авжеж.

— Ну, мені стало цікаво, і я перевірила в Асоціації адвокатів. Здається, там ніхто не чув про тебе, Марка або пані Паркер. Вам, друзі, треба туди записатися. А ще адвокатські номери, якими ви користуєтесь, теж відсутні в базі даних.

— Вони жах як недбало обліковують.

— Що, правда? Ніколи про таке не чула.

— І чому ти така допитлива?

— Такою народилася. Ти кажеш, що вчився в Цинциннаті. Марк навчався в Делавері. Я перевірила обидві школи — там про вас нічого не чули. Зола стверджує, що отримала юридичний ступінь в університеті Ратджерса, але їй якось вдалося просотатися крізь щілину їхньої Спілки випускників, — Гедлі все це казала з бридкою посмішкою всезнайки.

Тодд якось прихитрявся їсти з байдужим виглядом.

— А ти завзята переслідувачка, еге ж?

— Насправді — ні. Це не моє діло. Просто якось дивно.

Тодд усміхнувся, водночас бажаючи дати їй ляпаса, аби зігнати посмішку з її обличчя.

— Ну, якщо тобі надокучить одноманітність прокурорської роботи, ми тебе працевлаштуємо.

— У нас не так вже й багато канцелярщини. До речі, у вас є контора чи ні? Я знаю, що адреса у вас є, але назвати якусь вулицю зуміє хто завгодно.

— Чого ти добиваєшся?

— Нічого. Просто цікавлюсь.

— А ти поділилася своїм зацікавленням із кимось іще?

— Ні. Сумніваюсь, що хтось щось помітив. Ви надибали вдале місце для діяльності, з ліцензією ви чи ні. Це справжній звіринець, і ніхто цим не переймається. Проте дам одну пораду: я б трималася подалі від старого Візерспуна із сьомого відділу. Він пронозливіший за інших суддів.

— Дякую. Кого ще нам слід уникати?

— Більше таких немає. Головне, не уникайте мене. Тепер, оскільки я теж причетна до вашої невеличкої афери, я буду при змозі вам допомагати.

— Яка ж ти лялечка.

— Еге ж, усі так кажуть.

МАРК ПОДАВАВ НАПОЇ В БАРІ «Когут», коли опівдні під’їхав Тодд. Він відмітився про прибуття, натягнув свій фірмовий червоний фартух і наповнив кілька келихів. За першої нагоди він відвів компаньйона вбік і сказав:

— Х’юстон, у нас проблема.

— Лише одна?