Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

— Ні, але ми побачимося з ним дев’ятнадцятого.

— Ми? — спитав Тодд.

— Так. Я хочу, щоб ти пішов зі мною і робив нотатки.

— Отже, ти будеш юристом, а я твоїм секретарем?

— Молодшим компаньйоном.

— Оце так! Дяка. А що як Корбет відмовиться?

— Через два дні після того в нас призначено зустріч із Саллі Перлманом, другим кращим юристом у місті у справах про медичну недбалість. Якщо не вийде з Корбетом, підемо до Перлмана. Якщо вийде, скасуємо зустріч із Перлманом.

— Ти кажеш так, наче знаєш, що робиш, — зауважила Зола.

— Поняття зеленого не маю, але потроху навчився добре хитрувати.

— Он як, — протяг Тодд і запитав: — А як ти будеш хитрувати, якщо хтось у фірмі Корбета чи Моссберґа копне трохи глибше й з’ясує, що в нас немає права на практику ані в окрузі Колумбія, ані десь іще, якщо вже на те пішло? Оце мені й не подобається в цій витівці. Ми у відносній безпеці в кримінальних судах, бо там на нас ніхто не звертає уваги, а нашим клієнтам до одного місця справжні ми чи ні. Але тут зовсім інше. Це значний судовий процес, де кожна дрібниця буде ретельно розглядатися купою спостережливих людей.

— Погоджуюсь, — долучилась Зола. — У мене є ідея. Хоча, звісно, я не впевнена, чи щось із цього вийде, тому що, слухайте, ми взагалі ні в чому не впевнені, так? Бо ми із Фоґґі-Боттому. Але, скажімо, одного чудового дня складеться угода на два мільйони, що максимум для Віргінії. І адвокати візьмуть собі третину.

Марк підняв руку:

— Пробач, що перебиваю, але, імовірно, це буде сорок відсотків. Я знайшов прецеденти, де суд затверджував сорок відсотків, бо через складність справи задіяно багато юристів. Б’юся об заклад, і Корбет, і Моссберґ запросять сорок відсотків. У Рамона не залишиться вибору.

— Чудово, — сказала вона. — Хай буде сорок відсотків. Корбет і Моссберґ поділять нарівно, тобто по чотириста тисяч на кожну контору. Ми беремо половину від Колберттової частки, тобто двісті тисяч наші. І ось моя божевільна ідея: а що як запропонувати Колбертту викупити наш інтерес просто зараз, заздалегідь, і ми втечемо раніше, ніж хтось нами зацікавиться і почне під нас копати.

— За скільки? — спитав Марк.

— За половину. Надамо половинну знижку й ухилимося від справи, маючи сотню тисяч у кишені, — вона ляснула пальцями. — Ось так. Зразу ж отримаємо наші гроші, не будемо марудитися із справою та хвилюватися, що нас спіймають.

— Блискуче! — вигукнув Тодд. — Мені це подобається. А можна продавати інтерес у судових позовах?

— Я уважно розглянула це питання і не знайшла жодних етичних заборон, — відповіла вона.

— Непоганий план, — погодився Марк. — Можемо обговорити це з Корбетом.

МОРГАНА НЕШ ІЗ «НАУ-ЕССИСТ» написала таке:

Марк зразу ж відписав:

Тодд отримав листа від Рекса Ваґнера із «Служби студентських позик»:

На що Тодд негайно відповів:

ТІЛЬДІ КАРВЕР ІЗ «ЛОУНЕЙД» прислала Золі електронного листа з таким текстом:

Зола пару днів почекала і зрештою відповіла:

26

ФІРМА ДЖЕФФРІ КОРВЕТА займала два верхні поверхи великого скляного будинку поблизу Томас-Серкл. Швейцар у лівреї провів Марка й Тодда шикарним вестибюлем до «ліфта пана Корбета» — ексклюзивного підйомника, що обслуговував тільки сьомий і восьмий поверхи. Із нього вони вийшли в приголомшливий приймальний зал, обставлений мінімалістськими меблями й предметами сучасного мистецтва. Миловида панянка привітала їх, потиснувши руки, і запитала, чи не бажають вони кави. Обидва провели її очима. Коли вона повернулася з кавою в порцелянових філіжанках, вони пройшли за нею в конференц-зал із широкою панорамою міського центру. Залишивши їх там, вона пішла, і вони вдруге провели її очима.

Стіл був довгий і широкий, покритий бордовою шкірою. Довкола нього стояли шістнадцять глянсуватих стільців. На стінах ще більше сучасного мистецтва. Такенне місце, що викликало звабливе відчуття значного успіху й багатства.

— Так ось яка ти, адвокатська практико, — Тодд був у захваті від інтер’єру.

— Ну, нам таке не світить.