Читать книгу «Бар Когут» онлайн.

— У мене є багато номерів.

— Гаразд. Можемо ми обговорити позов проти мого клієнта Бенсона Тейпера?

— Авжеж. Я його не пам’ятаю. Піду, знайду справу.

Вона піднялася і пішла до столу діловода й почала ритися в ящику з теками. Знайшла справу Бенсона й повернулася до столу захисту. Переглянула справу й сказала:

— Хлопчина буквально летів, чи не так? Вісімдесят п’ять на відрізку обмеження до п’ятдесяти. Це необережне керування і карається ув’язненням на визначений строк.

— Знаю. Тут таке діло. Бенсон — молодий чорношкірий хлопець із гарною роботою. Він працює в службі доставки, і, якщо його заарештують за необережну їзду, він утратить роботу. Можеш звести до меншого порушення?

— Для тебе — що завгодно. Як щодо простого перевищення? Заплатить невисокий штраф, а ти скажеш хлопчині, щоб знизив оберти.

— Оце так просто? — усміхнувся Марк.

— Авжеж,— промовила вона, підсунувшись ближче.— Задовольни прокурора й отримай добру угоду, принаймні зі мною так.

— А твій начальник має це підписати?

— Марку, це суд порушень ПДР, ясно? Ми ж тут не вбивства розглядаємо. Підсуну це старому Гендлфорду, він і слова не скаже.

— Люблю тебе, крихітко.

— Усі так кажуть.

Вона піднялася й простягнула руку, щоб скріпити угоду. Вони поручкалися як фахівці.

22

БЕНСОН ЇВ САНДВІЧ У КУЛІНАРІЇ на Джорджія-авеню в районі Брайтвуд. У нього була обідня перерва, і він мав бомбезний вигляд у своєму робочому однострої. Бенсон дуже зрадів, побачивши Марка, спитав, чи є гарні новини. Марк вийняв із портфеля постанову й сказав:

— Значний прогрес. Решту гонорару приніс?

Бенсон заліз у кишеню і дістав готівку.

— Сімсот, — сказав він, передаючи банкноти Маркові.

— Усе звели до простого перевищення швидкості, — сказав той, отримавши гроші. — Немає необережного керування — немає в’язниці. Штраф сто п’ятдесят, сплатити впродовж двох тижнів.

— Жартуєш?

Марк усміхнувся і подивився на офіціантку, яка зненацька перед ним постала:

— Бееспе і каву, — замовив він. Та пішла не перепитавши.

— І як це тобі вдалося? — спитав Бенсон.

«Переспав із прокуроркою», — хотів гордовито повідомити Марк, але схаменувся.

— Сторгувався в суді: сказав судді, що ти хороша людина, маєш хорошу роботу, і все таке інше, і він погодився на послаблення. Але більше ніяких порушень, Бенсоне, затямив?

— Ого-го! Молодець, Марку! Це вражаюче!

— Застав суддю в доброму гуморі. Наступного разу нам так не пощастить, Бенсоне.

— Не буде ніякого наступного разу, обіцяю. Просто не віриться! А я вже змирився з тим, що мене буде звільнено і я все втрачу.

Марк підсунув йому аркуш паперу й ручку: